Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Лазарос і дракони, грецька казка

Читати книгу - "Лазарос і дракони, грецька казка"

27
0
В повній версії книги "Лазарос і дракони" від автора грецька казка, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Лазарос і дракони, грецька казка» від автора - грецька казка, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Лазарос і дракони, грецька казка" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Був собі чоботар на ім’я Лазарос. Якось біля нього зібралося багато мух. Лазарос розмахнувся і одним ударом убив сорок штук. Після цього зробив він собі меч, на якому написав: «Сорок душ одним ударом загубив»,– та й помандрував у чужі краї. Ішов два дні, аж поки опинився біля криниці, де й умостився спати.

Недалеко від криниці жили дракони. Прийшов по воду дракон, глянув па Лазароса, і впав йому в вічі напис на мечі. Дракон подався додому і розказав про це своїм братам.

– Іди й попроси,– сказали дракони,– щоб він став нашим побратимом.

Дракон підійшов до Лазароса та й каже:

– Будь нашим побратимом!

– Згода,– відповів той.

Дракони щодня ходили по дрова й по воду. Прийшла й Лазаросова черга. Дракони дали йому величезний бурдюк, яким вони носили воду, і Лазарос ледве дотяг його до криниці.

Ждали дракони Лазароса, ждали, а потім їх охопив страх. Вирядили вони ще одного:

– Піди подивись, що там трапилось.

– Що це ти робиш, пане Лазарос? – спитав дракон, побачивши, що той окопує криницю.

– Не можу я щодня ходити по воду,– відповів Лазарос,– хочу за раз перенести криницю, щоб більше не ходити.

– Не роби цього, бо ми тоді помремо від спраги Краще ми за тебе ходитимем по воду.

Прийшла черга іти Лазаросу по дрова. Ждали його дракони, а потім послали одного подивитися, що там трапилось.

– Що ти робиш, пане Лазарос? – спитав дракон, побачивши, що той обв’язує дерева вірьовкою.

– Хочу перенести весь ліс за один раз, щоб більше не ходити.

– Не треба, пане Лазарос,– каже дракон,– бо потім ми загинемо від холоду. Краще ми будемо ходити по дрова.

Узяв дракон одне дерево й пішов.

Та скоро дракони, боячись Лазароса, надумали погубити його. І домовились: коли Лазарос спатиме, кожен дракон ударить його сокирою. Почув це Лазарос і поклав увечері на своє місце колоду, накривши її накидкою.

Вночі кожен з драконів ударив по колоді. Вони були певні, що розправилися з Лазаросом. Повкладалися дракони знову спати. А Лазарос викинув тріски від колоди надвір, а сам ліг на те місце і перед світанком застогнав.

Почули стогін дракони і питають:

– Що з тобою, Лазаросе?

– Блохи вночі кусали.

Перелякалися дракони, а па другий день питають:

– Лазаросе, у тебе, мабуть, жінка й діти є?

– Є,– відповів той.

– Ось тобі мішок золота – і йди собі додому. Мабуть, вони скучили за тобою?

– Гаразд; тільки пошліть кого-небудь зі мною. Чого це я мушу сам нести мішок?

По дорозі Лазарос каже драконові:

– Ти тут почекай, а я піду позв’язую своїх дітей, щоб вони тебе не з’їли.

Позв’язував Лазарос дітей трухлим мотуззям і наказав їм: – Коли побачите дракона, рвіть на собі мотуззя й кричіть: «М’яса драконового хочемо!»Тільки дракон наблизився, а діти й закричали:

– М’яса драконового хочемо!

Той кинувся навтіки. По дорозі зустрів лисицю.

– Чого це ти такий переляканий? – спитала вона.

– Оце ледве врятувався від Лазаросових дітей. Мало мене не з’їли.

– І ти злякався дітей Лазароса? – здивувалася лисиця.– У нього було дві курки, одну я з’їла вчора, а другу зараз іду їсти. Якщо не віриш, ходімо зі мною, побачиш. Прив’язуйся до мого хвоста.

Прив’язався дракон до її хвоста і пішов слідом. Наблизились вони до хати Лазароса, а той якраз сидів з рушницею, боячись, що прийдуть дракони. Та коли він побачив лисицю, яка вела дракона, то вигукнув:

– Я ж тобі наказував, щоб ти привела не одного дракона, а всіх!

Почув це дракон, і його ніби вітром здуло. А лисиця, прив’язана до драконового хвоста, тут же сконала. Спекавшись драконів, Лазарос збудував собі нову хату і став жити-поживати і горя не знати.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лазарос і дракони, грецька казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лазарос і дракони, грецька казка"