Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Вовк і собака, болгарська казка

Читати книгу - "Вовк і собака, болгарська казка"

38
0
В повній версії книги "Вовк і собака" від автора болгарська казка, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Вовк і собака, болгарська казка» від автора - болгарська казка, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Вовк і собака, болгарська казка" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Був собі у пастухів собака. Коли він постарів і вже не міг стерегти овець, пастухи перестали його годувати. Старий собака ледве ноги носив з голоду.

Стрівся йому якось вовк і каже:

– Що ти мені даси, коли я зроблю так, щоб тебе знов годували?

– Що хочеш дам, тільки зроби, щоб годували, а то помру з голоду.

– То я прибіжу надвечір і схоплю вівцю,– каже вовк.– Ти мене прожени, я покину вівцю і втечу. Пастухи як таке побачать, зразу почнуть тебе годувати.

На тому й порішили.

Коли стало смеркати, вовк підкрався, вхопив одну вівцю і побіг. Старий собака погнався за ним, відібрав вівцю і вернувся з нею до кошари. Пастухи побачили таке і знову почали його годувати.

Через кілька днів вовк зустрів собаку і каже:

– Чим ти мені віддячиш за добро? Бачиш, я вмираю з голоду!

– У нас вдома сьогодні весілля і наготовлено багато всякої всячини,– каже собака.– Ти залізь у хату,наїжся скільки влізе. Вино заховане під підлогою, але ти не пий вина, бо тоді біди не оберешся.

Вовк прийшов, заліз у хату, добре наївся, і забаглося йому вина. Хлебнув трішечки – захотілося ще. Ще і ще раз сьорбнув, та й так напився, що весело йому стало, і він заспівав. Почули гості вовче виття, вбігли в хату і ну лупити хто чим і хто по чім попав.

Вовк ледве втік, а тоді приходить до собаки й каже:

– Я тобі зробив добро, тебе стали шанувати й годувати, а ти мене закликав, щоб мене побили! Коли так, буду з тобою битися!

– Як битися, то й битися,– відповів собака.

От вовк пішов, зібрав усіх звірів з лісу: ведмедів, лисиць, зайців. А собака кого покличе? Пішов, бідолаха, покликав кота і качку, і так рушили битися. Кіт виступає попереду, далі дибає качка, а собака біжить позаду. А вовкові друзі повилазили на дерева, щоб краще бачити, що за військо приведе собака.

Кіт попереду вертить хвостом, а качка дибає за ним та приказуй:

– Так-так-так! Так-так-так!

Ведмідь їх побачив і каже вовку:

– Ми ще тут досидимося до біди! Чуєш, кіт гукає: «Ми їх порубаємо, усіх порубаємо!» А качка кричить: «Так! Так! Так!»Скочив переляканий ведмідь прожогом з дерева, а вовк за ним. Усі звірі побачили, що ведмідь і вовк тікають, та й порозбігалися хто куди.

Прийшов кіт із своїм військом на місце бою, а там уже нікого нема.

А ведмідь біг житами і налякався ще дужче, бо налите колосся било його з усіх боків. Йому здалося, що то кулі б’ють, і почесав клишоногий ще швидше, не розбираючи дороги.

Вовк пустився навпрошки з урвища, а каміння за ним – гур-гур-гур! Вовк подумав, що то собака каміння мече, та як покотиться у долину!

Трохи перегодом ведмідь і вовк зустрілися знову, і вовк каже:

– Ще добре, що повтікали, а то б нам кінець. Знаєш, коли я спускався з урвища, як узялися бити мене камінням – ледве живий зостався!

– А мені, думаєш, було легко? – говорить ведмідь.– Коли я біг житами, кулі градом сипалися на мене. Якби спинився, тут би мені й смерть була!

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовк і собака, болгарська казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовк і собака, болгарська казка"