Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Вовк та лисиця, грецька казка

Читати книгу - "Вовк та лисиця, грецька казка"

37
0
В повній версії книги "Вовк та лисиця" від автора грецька казка, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Вовк та лисиця, грецька казка» від автора - грецька казка, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Вовк та лисиця, грецька казка" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Якось уранці журилася лисиця:

– Ой, хочеться мені рибки! Я вже забула, яка вона на смак. Але що поробиш – не вмію ловити.

Раптом їй сяйнула думка:

– Що це я мудрую? Адже вовк – справжній рибалка. Умовлю його наловити риби, а потім і наїмся.

Не довго думаючи, лисиця побігла до вовка.

– Куме, бери свою вудку, а я візьму кошика, та ходімо ловити рибу! Тільки гляди – рибу поділимо порівну.

– Ходімо,– каже вовк.

Прийшли вони на берег моря. Вовк умостився на камені з вудкою. Не минуло й хвилини, як він витяг велику кефаль.

– О, цю підсмажимо! – зраділа лисиця.

Незабаром вовк зловив окуня.

– Із цього зваримо юшку,– провадила лисиця.– Смачну-пресмачну! Язика проковтнеш!

Вовк справно ловив рибу. Нарешті кошик був повний.

– Вовчику, можна я віднесу рибу до твоєї хати?

– Віднеси, кумасю,– відповів вовк.

Лисиця взяла рибу – та до своєї хати! Висипала здобич, а з порожнім кошиком побігла до вовка і залилася слізьми:

– Що трапилося, кумасю? – питає вовк.

– Ой, куме, що я тобі скажу! Бігла я повз річку, і схотілося мені напитися води. Поставила кошик неподалік. І що ти думаєш? Найбільша кефаль – стриб у воду, а дітки – за нею! Я до кошика, та де там – не встигла... У воду вскочив і окунь, а за ним його дітки, онуки, двоюрідні брати та сестри. Ось глянь – порожній кошик. Тільки одна тюлька не встигла втекти... Горе та й годі! – ще дужче заридала лисиця.– Як згадаю, що вони знову втекли в море! Насміялися з нас! Як же тепер нам по білому світу ходити?

Вовк не повірив лисиці, але не дав зрозуміти цього. Вирішив схитрувати.

– Не плач, кумасю,– мовив він.– Принеси й мені з річки напитися води, бо морська – дуже солона. А я тим часом ще наловлю риби. І тебе почастую.

Невдовзі лисиця принесла воду.

Вовк напився та й каже:

– Спасибі тобі, кумочко! Бач, а я вже й риби наловив повний кошик. Зверху я накрив її скатертиною ще й каменем придавив, щоб не втекла. Бери кошик і йди до мене додому. А я скоро прийду, тільки заскочу до себе на город.

«Краще не вигадаєш,– подумала лисиця,– і другий кошик риби буде мій, а вовкові що-небудь збрешу. Таке вже вигадаю, що й святий вуха розвісить! Вовчисько й поготів повірить».

Лисиця з кошиком подалася до себе додому.

Вдома вона хутенько зняла камінь і сунула лапу під скатертину. Раптом вона відчула страшний біль. У кошику були краби. Вони вчепилися клешнями в лисицю.

– Рятуйте, помираю! – верещала лисиця, намагаючись скинути крабів.– Рятуйте!

Раптом до хати зайшов вовк, який простував слідом за нею.

– Що з тобою, кумасю? – вигукнув він.

– Не базікай, краще допоможи мені зняти цих дияволів, бо вони з’їдять мене!

– За це віддай мені велику кефаль, яку я впіймав,– сказав вовк. – У скрині! У скрині! – вищала лисиця.

– Віддай і окуня.

– У скрині візьми!

– Віддай і...

– У скрині! Забирай усю рибу: діток їхніх, онуків, сестер, братів і всіх родичів. Тільки швидше, куме, бо я сконаю від болю.

Вовк познімав крабів, забрав із скрині рибу та й пішов додому. А лисиця ще довго не могла прийти до пам’яті. Потім схопилася за живіт. Всередині бурчало – їй дуже хотілося їсти.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовк та лисиця, грецька казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовк та лисиця, грецька казка"