Читати книгу - "Як Жорстокий управитель спокутував свій гріх, кубинська казка"

Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував негра-раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті.

Якось один чоловік сказав управителеві:

– Це злочин – бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх.

Управитель пішов на сповідь до священика й розповів йому про оті двадцять п’ять ударів канчуком, які він щодня відлічує негрові.

І священик сказав йому:

– Щоб спокутувати свій гріх, попроси негра, хай прив’яже тебе, як ото ти його, і всипле тобі двадцять п’ять ударів канчуком. Тільки так ти очистишся від гріха.

Управитель повернувся на плантацію й покликав до себе негра.

Негр прийшов, трясучись від страху.

– Прив'яжи мене, як я тебе...– сказав йому управитель.

– Як же я можу тебе в'язати, хазяїне?..– здивувався негр.

– В'яжи мене так. як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! – розсердився управитель.

Негр злякався й міцно прив'язав управителя – так. як той прив'язував його.

Управитель каже:

– А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком. як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму.

Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив хазяїна. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз.

– Годі! – вигукнув управитель.

Але негр, бачачи, що управитель прив'язаний і він може робити з ним. що хоче, щосили шмагонув його:

– У мене саме тільки рука розійшлася!

І так відшмагав управителя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад. він приказує: «У мене саме тільки рука розійшлася!»