Читати книгу - "Солодке покарання. Книга перша, Єва Басіста"

- Язика ковтнула? - його пекучий погляд спрямований на мої губи. - А як так? Тоді жваво сварилася зі мною, що пів міста чуло, а зараз мовчиш… Ну буду твоє безмов'я сприймати за покору, адже розумієш, що потрапила до халепи. - Ти сам винен у тому, що сталося! - збираю усі сили та сміливо відповідаю. - Я просто переходила дорогу, а ти… - А що я? - падає його права рука мені на ногу та трішки піддирає спідницю. - Ти мав вийти з авто та перепросити, а не ображати, - відчуваю, як вище підіймається. Уже на середині стегна. - Ці виправдання тобі не допоможуть, - мовить, дивлячись мені вже в очі, та стискає ногу, яка покривається великими мурашками. - Ти все одно триматимеш у роті те, що намалювала мені на капоті. А якщо будеш далі пирхати, то прямо тут на коліна поставлю. Хоча чого тягнути?