Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Серце дракона 1, Валентина Бродська

Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

15
0
В повній версії книги "Серце дракона 1" від автора Валентина Бродська, яка відноситься до жанру "Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Серце дракона 1, Валентина Бродська» від автора - Валентина Бродська, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Серце дракона 1, Валентина Бродська" з друзями в соціальних мережах: 
Прадавній артефакт "Серце дракона", пророцтво древніх про повернення драконячої іпостасі, жага до влади і могутності - все має свою ціну і нерідко занадто високу! Що згодні втратити герої заради своїх мрій? Пригоди, авантюри, кохання, протистояння характерів, зради, інтриги, таємниці у новому фентезійному романі "Серце дракона". Пророцтво: "І зустрінуться Лід та Полум'я, і не буде ненависті та ворожнечі між ними. І танцюватимуть вони у прадавньому танці! І не розтопить полум'я лід, і лід не розіллється водою на полум'я! І не буде нерівності, і не буде зверхності. І з'єднаються вони в ритуалі древньому, як саме людство! І отримають вони колишню могутність і радість велику! І змовчить Земля, і змовчить Вітер, бо не їм вирішувати!" Обкладинка: Надія Бродська

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 88
Перейти на сторінку:
-1- Небіжчиця

Важкі, сірі хмари сіялися мрякою. Останнім пожовклим листям, завивав свою тужливу пісню осінній вітер.

По розгаслому безлюдному тракту, повільно переставляючи копита, тягла скрипучу чортопхайку стара шкапа.  Довгий час Зіроньку не запрягали, але чомусь саме сьогодні про неї згадали.  Шкапа навмисне не поспішала, чим не мало дратувала своїх пасажирів.

Візник Піт і його попутник Брут, проклинаючи негоду, зігрівалися міцним пійлом. Невеличкий навіс над візком майже не давав захисту. Холод через брудні лахи пробирав до кісток, а вітер так і норовив зняти з зачублених голів засмальцьовані картузи. Чоловіки мріяли якнайшвидше виконати завдання глави гільдії і прихистити свої промерзлі кістки біля грубки у корчмі матінки Го. Дешеве пійло, проста їжа, розпусні дівки за будь-які гроші, невибагливі кімнати на другому поверсі, що ще потрібно стомленим мандрівникам?!

- Слухай Піте, може той во, - сплюнув крізь гнилі, щербаті зуби Брут, -  скинемо небіжчицю на узбіччі? Яка в біса різниця, де дикі пси обгризуть її кістки! Бісова матір! Я замерз! Давай скоротимо шлях, а? Ще цю довбану касу до хижки везти!

- Бруте, ти безсмертний? Чи в тебе, як у кота, дев'ять життів? Ларс наказав тіло вивезти на звалище! Не на узбіччя, січеш?! - роздратовано відповів візник.

Брут насупився, піджавши товсті, обвітрені губи. Його геть не приваблювала вся ця ситуація. Чому саме він мав пертися в таку негоду і виконувати брудну роботу? От підрізати когось в глухому провулку, стребувати данину на ринках - ось це він любив! Це був його профіль.

Якийсь час чоловіки їхали мовчки. Сердито завивав вітер, а в такт йому скиглили колеса візка: скрип-скри-ип-скри-ип...

Брутові було нудно, він любив потеревенити. Ця гра в мовчанку його бісила, і щоб розрядити обстановку чоловік заговорив, більше до себе:

- Нє, ну Ларс крутий, як він все обставив! Га? Запросив всіх за стіл, нагодував, напоїв, а потім питає у небіжчиці: "Скажи Раміє, а що по закону гільдії роблять зі зрадниками?" А вона, нічого не підозрюючи відповідає: "Отрута, смерть і труп в канаві!" А Ларс такий: "Все вірно, от за твою зраду тобі трунок з андрагани! Спочивай з миром, Раміє!" І хлоп, дівка впала під стіл. От так, швидко і без шмарклів! Ги-ги-ги!

Брут, смакуючи свою розповідь, гидко розсміявся. Потім насупився і прошипів:

- Шкода, що вона так легко відбулася. Ні, щоб нам віддати її для забави, а так, що тепер, що?.. Тьху! 

Піт геть не розділяв веселощів свого напарника і його таємних бажань. Ці пусті теревені вкрай зіпсували йому настрій.  Кутаючись в благенький, залатаний плащ, чоловік понуро правив конем. Відморозок Брут його виводив з себе. А вдавання, що вони стоять на одному щаблі в ієрархії гільдії, вже добряче напружувало. Але нічого, ще трішки потерпіти, і він, Піт, покаже цьому покидьку, хто в хаті господар! 

Одноманітний пейзаж навівав тугу. Інколи чулося поодиноке каркання ворони. Брут вовтузився, вертівся, прикладався до пляшки. Щось собі нафантазував в своїх недолугих мізках, а потім бовкнув:

- Піте, а Піте, Рамія кралечка ще та була, струнка, формена, може поки вона ще тепла ми її того, ну ти зрозумів, по черзі? Я згоден бути другим!

Візник від несподіваної пропозиції так смикнувся, що аж шкапа зупинилася. Піт повільно повернувся до Брута ледве стримуючи лють, але все одно на дні його синіх очей спалахував гнів.

- Відморозку, стули свою погану пельку, чуєш?!  І досить вже нарізуватися ! Ти! Далі! Їдеш мовчки! І тримай свої причандали у штанях, бо інакше - ляжеш разом з Рамією в якості провідника у потойбіччя! Я дохідливо пояснив?! - грізно  процідив скрізь зуби візник.

- Гей, Піте, чого вскинувся, що б їй мертвій сталося! - розлючено виплюнув негідник. - При житті чоловіком не балувана, навіть Ларса відшила, то хоч зараз ...

Але Брут не договорив, Піт добряче придушив йому горлянку.

- Це останнє попередження, бовдуре!!! Зараз скидаємо тіло в яр, потім веземо казну в хижку, закопуємо і можеш вештатися по бабах, якщо ще є бажання!

Брут хрипів і сіпався в сталевих обіймах візника, поки той нарешті не відпустив його.

Чоловік зсунувся на дно чортопхайки, намагаючись відновити дихання. Невимовна злість охопила Брута, і задумав він на під'їзді до хижки поквитатися з Пітом. Ніж в спину і кінці у воду. Тим більше дві скрині золота були вагомим доважком. "Шкапа звісно не надійна, але деякий час можна виграти, заплутати сліди, заховати золото і почати нове життя, без гільдії", - Брут притих і поринув у свої мрії та задуми.

Піт неспішно дістав батіг, змахнув віжками і цмокнув. Шкапа вскинула голову, шарпнулася і, вгрузаючи копитами в багнюку, потягла повозку далі.

Поступово рідкий перелісок обабіч дороги змінився на зарості ліщини та дикої лози. За рогом виднілося міське звалище. По купах непотребу, незважаючи на негоду, неквапливо лазили безхатьки. Каркало чорне вороння, обліпивши верхів'я поодиноких дубів. За смітником було урвище, куди містяни скидали мертвих тварин, покійних безпритульних, повій та злодіїв. Сморід стояв страшенний. Подекуди в пошуках здобичі сновигали дикі собаки - ярги. 

Піт під'їхав ближче до яру. Чоловіки витягли з повозки, ретельно замотане в чоловічий плащ тіло дівчини. Піднесли до краю крутосхилу і зіштовхнули. Небіжчиця стрімко покотилася донизу. Ось так просто: ні сльозинки, ні жалю, ні хвилини мовчання.

Зробивши діло, Піт з Брутом хутко заскочили до тарантайки. Ще трішки і до яру збредеться вся зграя яргів. І хоч дикі пси харчуються мертвечиною та випробовувати долю ніхто не хотів.  Навіть шкапа намагалася швидше дибати аби покинути це згубне місце. 

Рамія, затамувавши подих, ще якийсь час вслухалася. Тіло нещадно нило від нестерпної поїздки та падіння, а ще цей сморід - їдкий, огидливий, всепроникний. Тільки завдяки  багаторічним виснажливим тренуванням дівчині вдалося вдавати, що вона не прийшла до тями. До зубовного скрегіту хотілося звернути товсту Брутову шию за його збоченні наміри! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Серце дракона 1, Валентина Бродська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Серце дракона 1, Валентина Бродська"