Читати книгу - "Життя за борг, Еммі Берн "

- Аню ти що там заснула ?-   Аліса моя подруга і за сумісництвом сусідка по кімнаті .

  Ми живемо разом в гуртожитку і я вже як пів години сиджу у ванні і намагаюсь перед дзеркалом привести лице в порядок .

- Ще п'ять хвилин  , я майже закінчила .

   Залишись останні штрихи , підвести блиском губи і я виходжу .

- Ну нарешті , знаєш не в однієї в тебе екзамен .    Подруга злісно тупнула ногою і побігла у ванну .

   Ми живемо уже два роки і вживаємося , я вже вивчила її і знаю , що сердитись  вона довго не може .

  Тому зразу не втрачаючи часу , я вдягаю заздалегідь підготовлений одяг . 

  На екзамен я вирішила йти в чорному платі , воно скромне до колін , воно красиво облягає мою фігуру і виглядаю я в ньому ефектно. 

 Своє русяве волосся я розпустила воно в мене нижче лопаток , тільки передні пасма я заколола бантиком . 

- Вау Аня ти вирішила своїм тільки виглядом автомат отримати ?

- Скажеш таке , просто хочу виглядати красиво , плюс автомат можливо я таки сьогодні получу . 

 Я усміхаюсь , а в очах подруги я бачу здивування 

- Тобто ? Який автомат! А мені ? А я?

- Якби ти не пропускала жодної пари , то б теж його отримала , але Михайло Володимирович тільки натякнув на це , тому я все одно підготувалась . 

  Я навчаюсь на архітектора і Михайло Володимирович наш викладач економіки, він дуже прискіпливий , заслужити його прихильність майже не можливо . Тому коли він натякнув на автомат по екзамені тим хто не пропустив жодної пари я зраділа , таких в групі було лиш троє і я в тому числі. Але в кінці він додав , що це не точно, все залежатиме від його настрою .

- У мене були поважні причини , а він старий прискіпливий козел . Аліса закотила очі і почала вдягатись .

 Обравши теж сукню синього кольору тільки трохи відвертішу , я обвела її також здивованим поглядом .

Перед ді мною стояла красива блондинка з голубими очами і в красивій сукні , але вона явно не для екзамену .

- Хочеш повеселити старого? Промовила я посміхаючись 

- Можливо хоть так він буде м'якшим 

Ми обидві зразу засміялись і пішли до нашої аудиторії . 

  Всі мої очікування, зруйнувались в той момент коли наш любимий Михайло Володимирович сказав піднятись тим хто не пропустив жодної пари . Я вже подумала що от він нас похвалить , та де там. Ніякого автомата не буде , зранку йому в кафе продали гірку каву і тому зараз ми будемо відповідати на всі його питання . 

  В аудиторії настала гробова тиша , я не боялась тому що була одною з кращих в нашій групі , але до такого я була не готовою . 

  В нашій трійці було два хлопці і я , тому мене по джентльменське пропустили в перед і почалось пекло.

  Мені задавали питання навіть не по білету , та я міцно трималась і старалась швидко відповідати , та наш Козел вирішив на цьому не зупинятись і ставив питання тогорічних тем . Тут то я трохи задумувалась , та все ж відповіла йому , і от останнє питання яке я маю відповісти, щоб отримати п'ять.

Я перестала дихати поки не почула питання 

- Що смачніше вишня чи малина ? Михайло Володимирович направив на мене свій пильний погляд .

Я настільки розгубилась від питання що відповіла 

- Вишня 

- А я люблю більше малину , жаль вас Анно , а то так добре йшли . Він награно з сумом подивися і розвів руками , і тут я вибухнула 

- Це питання не стосувалось економіки , ви не можете знизити мені бал за це! 

 Я говорила стримано , але злість в моїх очах і в тоні був , нащо викладач тільки посміхнувся 

- Можу , або чотири , або перездача де буде три. Вибирай ! Сказав він сталевим тоном 

  Я обернулась до нашої групи лицем , і побачила на їхніх лицях жах , а особливо у Аліси .

- Добре чотири , так чотири .

Я просунула йому залікову книжку , почекала поки він поставить оцінку .

- До побачення 

- До побачення Анно , Віктору Павловичу вітання 

  При чому тут мій вітчим , а хоча мені байдуже, я не збираюсь нічого йому передавати .

 Я вирішила почекати Алісу у нашому кафе , що знаходилось біля універу .

  Ноги були ватними , а я все поверталась до його слів . Так моє спілкування з вітчимом , якщо можна назвати його постійні образи спілкуванням, були не найкращі, але він ніколи не втручався в моє життя .

  Мама розвелась з татом коли мені був рік , а ще  через рік він помер . Про його смерть я знаю лиш те що обірвався тромб . 

  Мама заводила стосунки , але вони були не довгими і не дуже серйозними . Та коли за вечерею  мене познайомили з моїм новим татком, саме так до мене звернувся Віктор Павлович . Я одразу його не злюбила , хоч я і не пам'ятаю свого тата , але на його місце нікого не пущу . 

  Мені було вже п'ятнадцять і я відверто показувала свою неприязність до нового татка , та він і не намагався зі мною подружитись .

  За спогадами я не помітила як зайшла в кафе і присіла за наш столик , тут завжди було людно і пахло свіжою випічкою.