Читати книгу - "Одного разу в офісі, Янина Кап (Зоя Маг)"

Музика гуркотіла так, що виносило з мізків не тільки думки, а й розум.  Не зважаючи на будній день, народу в клубі було до біса багато.  Алкоголь лився рікою, кожна дівчинка тут моя.  Ну, якщо Дімка не перехопить, це ще той Казанова.  Вже проби нема де ставити, а він все по спідницях.

 Але все не тішило.

 Роботи сила-силенна.  Мені б поїхати додому ... одному ... Ще й асистентку останню довелося звільнити.  Крім четвертого розміру грудей і бампера з мій Гелендваген, у неї нічого не було.  Де були мої очі, коли наймав її?  Хоча, зрозуміло, де... Фігня якась.  Секретаря мені!  Секретаря!!  А то ні кави приготувати, ні доброго ранку ніхто не скаже.

 - Еей, брате!  Ти чого такий кислий!!?  - плескав мене по плечу друг.

 - Додому поїду.  .-- пробурчав у відповідь. Все одно сьогодні обійшовся лиш кавою. Нічого більше в горлянку не лізло..

 -- Та ти чого?  Дитяча година .. Лишайся, старий...) - просив Дімон.

 - Нєє... поїду.  спати хочу.  І роботи багато..Піду.

 -- Ну дивись..

 Я ляснув друга по плечу і попрямував до машини.  До будинку домчався хвилин за двадцять, залишив авто у підземному паркінгу, що примикав до житлового комплексу та пішов пішки до будинку.  Вирішив провітритися.

 Кінець листопада.  Ненавиджу зиму.  Особливо як зараз. Сніг випав, але на асфальті перетворювався на брудне місиво, нагадуючи, що таки темних смуг в нашому житті більше.  Холодний промозглий вітер залазив під пальто і насупившись, мов горобець я йшов повз насипний валун, який огороджував ЖК. Виглядало, до речі, круто.  Сходами  на верх можна  було вийти на дорогу і до зупинок громадського транспорту, не роблячи при цьому величезні гаки по дорозі.

Валуни вже були вкриті снігом, дорога трохи підмерзла і тепер неприємно ковзала.  Яскраві ліхтарі освітлювали пішохідні доріжки та дитячі майданчики.

 Я на хвилинку задумався і .... не встигнувши додумати думку, почув з боку гірки пронизливий крик у перемішику з крутою задиристою лайкою, яку тільки записувати у словник. 
 

 Озирнувся.

 Чітко на мене мчало щось!  Воно борсалося і махало ногами руками, провертаючись на триста шістдесят градусів навколо своєї осі і кричало не своїм голосом.

 - Аааааа!!!!!!!  Та бодай тобі ж !!!  Гееееееть!!!

 Бдиищ!!

 За мить був збитий з ніг і проїхавши кілька метрів по льоду, охренів ще більше.

 .