Читати книжки он-лайн » Публіцистика 📰🎙️💬 » На землі кленового листу, Левко Лук'яненко

Читати книгу - "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"

10
0
В повній версії книги "На землі кленового листу" від автора Левко Лук'яненко, яка відноситься до жанру "Публіцистика 📰🎙️💬", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «На землі кленового листу, Левко Лук'яненко» від автора - Левко Лук'яненко, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Публіцистика 📰🎙️💬" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко" з друзями в соціальних мережах: 

Книжка народного депутата України розповідає про заснування українського посольства в Канаді, про труднощі народження дипломатичної служби та сферу дипломатичних відносин.
Тема становлення національної дипломатичної служби досі в українській літературі не висвітлювалась. Міркування автора про своєрідний жанр книги детально викладено в післямові, що, в свою чергу, спонукало видавництво максимально зберегти оригінальність авторської лексики, стилю, композиції, смислової (логічної) організації текстового матеріалу.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 115
Перейти на сторінку:

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Перед вами лежить книжка тієї тематики, яка, по суті, не існувала в українській літературі, — про діяльність посольства.

Українська нація була бездержавною нацією. Не маючи своєї держави, Україна не мала й своєї дипломатії.

Дипломатія — це державна служба у зовнішньому (міжнародному) захисті інтересів держави. У всі віки дипломатія була привілеєм невеликої групи людей — наближених до королів, імператорів, гетьманів, президентів. Демократична індустріальна доба незрівнянно розширила сферу дипломатичних взаємин. Це сталося з кількох причин. По-перше, тому, що з розвитком демократії сфера таємної дипломатії звужується і проблема зовнішніх відносин перестає бути справою вузького кола королівського двору. По-друге, вихід на міжнародну арену нових держав, які ще до Другої світової війни були колоніями. По-третє, розширення суб’єктів дипломатичної діяльності — у кожній демократичній державі нині у міжнародний переговорний процес залучені більшою чи меншою мірою вищі урядовці міністерств і члени парламентів демократичних держав. І, нарешті, розширено об’єкт дипломатичної діяльності — до політичних і військових проблем додалися економічні, екологічні тощо.

У плані еволюції дипломатичної діяльності ці зміни мають величезне значення. Впродовж сторіч об’єктом дипломатії були передусім політика й військова справа. У XX сторіччі відбувається розширення інтересів дипломатії на сферу економіки та багатьох інших сфер. У посольствах з’являються дипломати-економісти, у зарубіжних державах засновуються економічні місії, що допомагають міждержавним і приватним економічним контактам. Тисячі делегацій від підприємств роз’їжджають по інших країнах у пошуках вигідних партнерів та ринку збуту.

В умовах існування у світі потужної ядерної зброї велика війна стає надто небезпечною, тому змагання між державами поступово все більше перетворюється на економічне змагання. Сто-двісті років тому прем’єри були далекі від міжнародної торгівлі. Нею займалися приватні підприємці. Тепер економіка в центрі уваги прем’єрів і навіть президентів.

Економічні перетрактації президентів, прем’єрів та сотень економічних делегацій створюють враження, що дипломатією тепер займається величезна кількість людей. Насправді ж професійна дипломатія — обов’язок зовсім небагатьох державних службовців. Із усіх службовців державної служби дипломатичний корпус становить тільки маленьку часточку.

І все ж захист зовнішніх інтересів країни є надзвичайно важливий для існування держави. Як наявність держави надзвичайно важлива для нормального життя нації, так наявність державної дипломатії надзвичайно важлива для утвердження й міжнародного захисту національної держави.

Державна дипломатія завжди кількісно невелика, проте вона становить політичний сегмент національної культури. У незалежних державах дипломати та їхня діяльність були (і є) об’єктом уваги не тільки політичних студій, але й різних видів літератури та мистецтва.

До 1991 року Україна не мала своєї зовнішньої політики і, ясна річ, не мала своєї дипломатії. Тому і в нашій літературі, драматургії, інших видах мистецтва немає постатей визначних чи цікавих дипломатів. Ця велика прогалина в національній культурі є наслідком бездержавності. Без сумніву, це вельми збіднювало українців як націю. У 1991 році Україна стає незалежною державою і швидко організовує свою дипломатичну службу.

Першим міністром закордонних справ незалежної України був Анатолій Зленко. Його зусиллями було створене Міністерство закордонних справ України та широка мережа дипломатичних представництв: посольств і генеральних консульств у всіх головних для України державах світу.

Я написав книжку про те, як заснував і організував діяльність одного з багатьох українських посольств. А Зленко міг би розповісти, як створював міністерство і всю мережу українських закордонних місій.

Молодій українській державі це потрібно для узагальнення досвіду, для навчання студентів Інституту міжнародних відносин на своїх національних прикладах, для історії. А українській нації це потрібно для кращого усвідомлення суті національної держави та її зовнішніх функцій, для подолання комплексу меншовартості, що був прищеплений народові у бездержавний період, для виховання гордості за свою націю.

Вручаючи тобі, шановний читачу, цю книжку, кажу: якщо сподобається, то дай іншому прочитати, якщо не сподобається, то напиши мені і розкажи, чому саме.

І ще: напиши шановному пану Зленку і попроси його написати книжку про заснування ним української дипломатії, звернися до інших українських послів, щоб і вони написали. Це нова і цікава тема, і її слід розробляти.

Я ж іншим авторам щиро бажаю таке: хай вам пощастить створити щось краще, ніж пощастило створити мені.

Не відкладайте на потім, бо воно може не прийти ніколи. Ми працюємо в таких напружених умовах, в яких важко створити щось досконале. Творімо не досконале, а яке можемо, але творімо!

Тоді Україні й Господь допоможе.

Березень 1997 року.

Л. Лук’яненко.

ЧАСТИНА ПЕРША

Розділ І

ПЕРЕД ВІД’ЇЗДОМ

Ераст Гуцуляк

До від’їзду в Канаду залишалося небагато часу, і ми з Ерастом Гуцуляком, головою Канадського товариства розбудови України, нарешті умовилися про зустріч для обговорення справи про забезпечення приміщенням майбутнього посольства.

Зустріч відбулася в ресторані готелю «Русь» у присутності моєї дружини Надії. Велика ресторанна зала була майже порожня. Офіціант провів нас за великий стіл до бічної стіни. Поблизу нікого не було, і підслухати нас було нікому. Кажуть, що першорядні ресторани, до яких навідуються іноземці, КДБ обладнувало досконалою системою підслуховування, і тому втаємничити розмову практично неможливо. Напевно, так воно й було. Але тепер ми маємо не СРСР, а самостійну Україну, і замість КДБ — СБУ. Якщо нова організація перебрала старі методи стеження, то нехай собі підслуховує, — все, що я говоритиму, спрямоване не проти держави, а за державу. Щоправда, підслуховування — незалежно від того, хто, кого і для чого підслуховує, — само по собі гидке й бридке. У ньому завжди є щось мерзенне і тому неприпустиме шляхетній людині.

Послаблене світло ресторанної зали створювало приємну й заспокійливу атмосферу.

— Пане Левку, коли ви від’їжджаєте до Канади? — запитав Гуцуляк. — Уже все вирішено?

— У принципі все. Був на Комісії Верховної Ради у закордонних справах. Голова комісії Дмитро Павличко і секретар комісії Богдан Горинь рішуче за мене. Більшість комісії комуністична, і вона мене ненавидить як націоналіста, але відкрито ніхто не став протестувати, і Павличкові й Гориню вдалося схилити всю комісію до схвалення позитивної рекомендації. Міністр Зленко підтримує мою кандидатуру.

Я виклав офіційну позицію Кравчука: він погоджується призначити мене послом у Канаді. Нещодавно розмовляв з Головою Верховної Ради Іваном Плющем, до речі, моїм земляком з Чернігівщини. Він також підтримує це рішення.

Таким чином усі, від кого залежить рішення, погодилися, і, отже, справа вже вирішена. Формальна підстава — Укази Президента про присвоєння дипломатичного рангу і призначення на посаду будуть за тиждень-два.

У Міністерстві закордонних справ познайомився з заввідділом двосторонніх зв’язків Б. Корнієнком та Б.

1 2 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На землі кленового листу, Левко Лук'яненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"