Читати книгу - "Вчений кум, чеська казка"

Якось один чоловік віддав свого сина до школи. Коли хлопець приїхав па літо додому, батько розпитав, як у нього йде наука, і мовив:

– Хотілося б мені побачити, чого ти вже навчився. Ходімо до кума, він дуже вчений чоловік, і ти з ним побалакаєш!

Після полудня пішли вони до кума, посиділи, попоїли, а тоді батько попрохав кума трохи вивірити хлопця. Кум і спитав:

– А скажи-но мені, як зветься тон звір, що ловить мишей?

– Такий звір зветься котом,– відповів хлопець.

– Овва! Він зветься спритністю! – вигукнув кум.

Батько покрутив головою, а кум запитав:

– А як зветься те, на чому ми варимо їжу?

– Вогонь! – відповів школяр.

– Еге! – знову заперечив кум.– Ця штука зветься пекучістю!

Батько почав хмурніти, а кум випробовував хлопця далі:

– А як зветься ота хата, куди ми звозимо снопи з поля?

Хлопець здивувався, що хрещений питає його про таке, і відповів:

– Та стодолою ж!

– Ба ні! Вона зветься достатком! – засміявся кум.

Батько сидів мов на голках, та кум вів своєї:

– А як зветься те, що носить на собі кораблі?

– Вода,– відповів хлопець.

– Гай-гай! – вигукнув кум і зацідив кулаком по столу.– Та штука зветься могутністю!

Тут батько вже не втримався, узяв ціпка і добряче відлупцював школяра. Хлопець гірко плакав.

Під кінець літа пішов хлопець разом із батьком до кума попрощатися. Зайшли вони у двір і побачили, що наймичка вибирає з кабиці попіл, а під ноги їй увесь час лізе кішка. Наймичка розгнівалась і сипонула на кицьку попелом із лопатки. У попелі лишилися розпечені вуглинки, вони застрягли в кішки на спині, і шерсть у неї затліла. Кішка наче шалена шугонула до стодоли, полізла в солому, і солома зайнялася.

Батько побіг у хату, хлопець метнувся за ним і закричав:

– Ой-йой-йой! Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю!

– Тю, синку, я тебе не розумію. Що сталося? – здивувався кум.

– Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю! – знов закричав хлопець.

– Та я ж тобі кажу, що не розумію! – вигукнув кум.– Кажи, що сталося?

Тоді хлопець сказав:

– У кішки загорілася шерсть, вона скочила в стодолу, несіть швидше воду!

Кум із батьком вибігли надвір, та стодола вже зайнялася. Кум побивався, рвав на собі чуба і голосив:

– І що це мені до макітри влізло, і чого це я вчив тебе говорити не по-людськи… Оце мені кара!

– Авжеж,– мовив батько і відтоді не водив сина до кума на іспити.

* Кабиця – відкрита літня піч у дворі.