Читати книжки он-лайн » Постапокаліпсис » Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab

Читати книгу - "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"

12
0
Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab - Читати Книжки Безкоштовно (Он-Лайн, Українською Мовою). (читати книги онлайн) Скачати книги у форматі PDF, EPUB, FB2 українською

0
0
00

LesykLab
В повній версії книги "Книга перша. У пошуках Дивли" від автора LesykLab, яка відноситься до жанру "Постапокаліпсис", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab» від автора - LesykLab, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Постапокаліпсис" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab" з друзями в соціальних мережах: 
Єва Дев'ять - звичайна дівчинка, яка живе в оснащеному за останнім словом техніки будинку, що називається Притулок, і виховується багатофункціональним роботом Матр. , – хіба це не те саме, що стояти під душем? зустрічала нікого, хто був би схожий на неї, тобто людину. А ще у Єви Дев'ять є секрет - загадкова ДивЛа. Зовсім скоро їй належить з'ясувати, хто ж ця щаслива дівчинка та її друзі, зображені на ДивЛі, а для цього їй доведеться пуститися в неймовірно захоплюючу подорож, повну нових вражень, зустрічей та небезпек. Переведено на українську мову машинним перекладачем (початкове ім'я дівчинки змінене на Єва, так як у мультсеріалі) Також, є аудіокнига: Розділи 1 та 2: https://youtu.be/iujPbll7zRQ Розділ 3: https://youtu.be/Jc7ZSy94Uz0 Розділ 4: https://youtu.be/Np-jvAl9-tU

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 164
Перейти на сторінку:
Дивла. Книга перша. У пошуках ДивЛи

Розділ 1. Одинокість

Єва Дев'ять умирала. Її щойно вкусила змія – ось дві червоні крапки на руці, зовсім як злі очі тієї самої змії. Дівчинка осіла на землю, вкриту колючим килимом із сухих соснових голок та дрібних шишок, і відчула, як від шлунка до горла піднімається в'язка хвиля нудоти.

Зім'ята грудка моху, зібрана з лісової підстилки, випала зі спітнілої долоні.

Незадовго до того, що сталося, омніпід бадьорим голосом видавав їй інструкції:

- Хвороба. Щоб розпалити багаття, знайди легко займистий матеріал, наприклад сухі гілки або мох.

Велике скупчення валунів здалося Єви ідеальним місцем для ночівлі; землю довкола вистилали пухнасті попелясті клапті ягеля. Вона опустилася на коліна зібрати трохи і тут помітила, що зовсім поруч у променях сонця ніжиться змійка іржаво-строкатого забарвлення. На жаль, помітила надто пізно, щоб уникнути нападу.

Тепер вона тремтячими руками рилась у пошарпаній сумці, намагаючись намацати омніпод. Компактний металевий пристрій легко поміщався в долоні – плоский, схожий на лупу, з поглибленням, що нагадує око, в середині. Серце Єви билося як шалене, ніби намагалося вирватися з грудей.

Єва судорожно проковтнула, збивши і без того нерівне дихання.

- Це Єва Дев'ять, - прошепотіла вона у омніпод. – Запусти І-М… м-м… І-М…

Вона заплющила очі і постаралася зосередитись, а потім приклала пристрій до чола, ніби воно могло передати потрібні команди прямо їй у мозок.

– Вітаю, Єва Дев'ять. Чим можу бути корисним? - прочірикав прилад.

– Я… емм… – Руки в неї тремтіли. – Потрібно запустити Незалежну медичну…

– Ти маєш на увазі програму індивідуальної медичної допомоги? Чи скорочено ІМП? – поправив її омніпод.

- Так, - відповіла вона, облизуючи пересохлі губи і щосили намагаючись утримати свої нутрощі - всередині.

- Щось невідкладне?

- Так, допомога потрібна терміново! - Вигукнула Єва.

- Який невідкладний випадок?

- Зміїний укус, - видавила вона, проковтнувши грудкою в горлі. Нудота причаїлася за мовою і готова була вирватися будь-якої миті.

– Будь ласка, почекай. Запускаю Ідентісбір.

Єва побачила, як навколо ока омніпода ритмічно заблищали три вогники.

– Починаю збирання даних про змію. Необхідно встановити, чи належить її вигляд до отруйних.

Дівчинка обвела околиці затуманеним поглядом; вона й ландшафту більше не розрізняла, що вже говорити про змію, яка зовсім злилася з лісовим покривом. Очі Єви закотилися. Дихання сповільнилося. Омніпід вислизнув із рук.

Вона впала на спину, наче повалений велетень у мініатюрний моховий ліс. Погляд дівчинки кинувся вгору, туди, де в кобальтовому небі поступово згасало світло. Омніпод валявся поруч і повторював як заведений: «Будь ласка, запустіть Ідентісбор».

Єва тільки й змогла, що прошепотіти:

– Померла. Я померла.

І тут звідкись з небес долинув голос і луною розлетівся по всій окрузі. Добрий, приємний голос – у одному старому фільмі таким розмовляла гарна жінка.

– Єва. Єва, люба, прошу тебе, вставай, – промовив голос.

І, як у тому фільмі, Єва вловила в м'якій інтонації ледь помітну тінь невдоволення.

Повіяло вечірньою прохолодою, сосни шелестіли гілками, нашіптуючи її ім'я, далекий крик козодоя сповістив наближення ночі. Єва трохи розплющила очі, зовсім небагато.

- Єва Дев'ять, - наполягав голос, - піднімайся.

Дівчинка перекотилася на бік. Лежачи на підстилці, вона розглядала мох, що залишився в долоні. Витончене переплетення його стеблинок справді нагадувало крихітне дерево, нехай зблідле і неживе. «Як ця нікчемна рослина виживає у величезному світі? – думала вона. - Який у ньому сенс? А в мені який сенс?

– Єва, будь ласка…

- Я померла, - проголосила Єва, звертаючись до неба. - Що тут незрозумілого? Мене нема. Згинула. Зникла. Мертва-а-а.

Вона знову переключила увагу на шматок ягеля, надула губи і пробурмотіла:

- Не те, щоб ти сильно переживала через це.

Олень мох у її пальцях випарувався, обернувшись хмаркою світлових частинок. Єва згорнулася клубком і заплющила очі - світ навколо неї теж поступово розчинявся. Порожнеча. Голос тепер звучав зовсім поряд:

- Єва, що трапилося?

- Дай мені спокій, - обізвався клубок.

- Ти була недостатньо уважна, - промовив голос зітхнувши. – Шанс виявити змію становив дев'яносто вісім відсотків, потрібно було лише запустити елементарну перевірку Біосканом. Змія лежала на самому краю.

Єва не відповіла і не ворухнулася.

- Зрозуміло, я не можу зарахувати тобі цей тест. Завтра спробуємо знову. Добре? - Сказав голос.

Тепла рука пройшлася по розпатланому світлому волоссю. Єва піднялася на ноги.

У кожній із двох темних куль, що випромінюють бурштинове свічення звідкись із глибини, химерно відбивалося обличчя Єви, що нагадувало рибок в акваріумі. Великі автоматизовані повіки опускалися і піднімалися на зразок живих. Ще кілька очей, маленьких і немиготливих, уважно вивчали Єву, фіксуючи якісь нескінченні дані та відправляючи їх у комп'ютерний мозок. Мозок містився у двох металевих ємностях у задній частині голови, а спереду красувалося механічне силіконове обличчя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 164
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Книга перша. У пошуках Дивли, LesykLab"