Читати книгу - "Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт"

Лукар стояв перед батьком, відчуваючи, як кожне слово важкої тиші проникає глибше в його душу. Він намагався триматися, але серце билося так, ніби воно готове вибухнути з грудей. Всі ці тижні пошуків, безсонні ночі й страх за брата виснажували його, а тепер ще й ці безжальні слова батька, що розривали його на частини.

— Я не можу просто залишити Даніела! — промовив Лукар, голос його тремтів, але в очах палахкотіли сміливість і рішучість. — Якщо це єдине, що може допомогти, я звернуся до відьом. Їхня магія, їхні знання — це те, чого нам не вистачає. Якщо ми не звернемося до них, я не знаю, що ще робити.

Батько подивився на нього, його погляд був такий різкий, що Лукар відчував, ніби сковзає по ньому холодна буря. Його голос, коли він заговорив, був непримиренним і повним розчарування.

— Лукар, ти не розумієш, — він підвівся, його фігура виглядала ще більша, ніж зазвичай, його обличчя знаходилося в тіні, але очі палаючі, як розпечене залізо. — Відьми — наші вороги, і ти хочеш звернутися до них за допомогою? Ми не можемо і не будемо довіряти їм. Вони завжди дивилися на нас як на чудовиськ, як на ненависних супротивників. Наші роди не можуть бути друзями. Ти зруйнуєш все, що ми побудували за покоління, якщо підеш на це.

Лукар відчував, як кожне слово батька важить йому, немов каміння, що падає на груди. Це був той самий суворий альфа, який багато разів вимагав від нього бути сильним і непохитним. Але цього разу навіть ці слова не могли затримати його — він не міг просто дозволити братові зникнути.

— Але це Даніел! Мій брат! Я не можу просто сидіти і чекати, поки він повернеться, якщо я знаю, що я можу щось зробити, — Лукар на мить заплющив очі, стискаючи кулаки до болю. Страх за брата, відчай через безвихідь заповнювали його. — Що, якщо він вже не живий? Що, якщо його забрали ті, хто знає, як обдурити наші сліди? Я не маю іншого вибору

В кімнаті панувала напружена тиша, ніби кожне слово відлунювало в порожнечі. Батько розслабив плечі, а його вираз обличчя став темним, як ніч. Він знову заговорив, його слова були м’якими, але з глибоким розчаруванням і болем.

— Відьми не тільки ненавидять нас, вони нам чужі. Наші шляхи не переплітаються, Лукар. Ми не можемо дозволити собі просити допомоги у тих, хто готовий нас знищити, навіть якщо це означає смерть одного з наших. Відьми можуть дати тобі щось... але вони завжди щось заберуть натомість. І ти не знаєш, що вони можуть вимагати від тебе. Ми не можемо стати їхніми слугами. Це руйнування для нас, синку.

Лукар відчував, як слова батька тяжко впали на його плечі, мов камені. Здавалося, що ці стародавні традиції та правила роду, в які він вірив до цього моменту, тепер не мали значення, якщо брата не було поруч. Але батькові очі, сповнені холодної рішучості, примушували його відчувати, як болісно важливо було не відступати.

— Я розумію, — відповів Лукар, намагаючись стримати розчарування в голосі. — Але я не можу залишити його. Якщо я маю порушити ці правила, я це зроблю. Моя відповідальність — це не тільки наша стая. Мій брат важливіший за все.

Його слова висіли в повітрі, і батько довго мовчав. Лукар відчував, як кожна хвилина вагання може коштувати життя його брата. Це була війна, і він не міг зупинитися. Батько нарешті важко зітхнув, ніби здаючись перед внутрішнім конфліктом.

— Ти зробиш те, що хочеш, — сказав він, його голос став набагато тихішим, але таким самим суворим. — Але знай, що наслідки можуть бути гіршими, ніж ти уявляєш. Відьми не просто надають допомогу. Вони не мають друзів, Лукар. Ти зануришся в їхній світ, і він може тебе змінити. І навіть якщо ти знайдеш брата, ти не будеш тим, ким був.

Лукар відчув, як на нього накочуються хвилі сумнівів, але він вже був на межі. Він не міг відмовитися від своєї мети. Крок за кроком він віддалявся від того, чого чекав його рід, і наближався до чогось невідомого і темного.

— Я не знаю, що станеться, але я йду. — Лукар повернувся, його кроки стали твердими. Він був готовий зробити все, щоб знайти брата, навіть якщо це означало порушити всі правила. — І я зроблю це не тільки для себе, а й для нас усіх.

Вийшовши з кімнати, він відчув, як цей крок був початком чогось більшого. Відьми були їхніми ворогами, але Лукар більше не боявся цього. Він був готовий пройти через усе, щоб повернути Даніела. І навіть якщо це означало заплатити високу ціну, він був готовий прийняти цю темну частину світу.