Читати книгу - "Драена: Шлях до пророцтва, Марі-Анна Харт"

Сьогодні, як і кожного дня, вона прокинулася з відчуттям тяжкості в грудях. Слабкість в її тілі була майже нестерпною, і, здавалося, що кожен подих важкий. Кейт вирішила залишитися в ліжку і не намагатися піднятися, хоча вона знала, що це не нормально. Щось всередині її кричало, що це не просто втома, але Кейт не могла зрозуміти чому.

Коли Ребека увійшла до кімнати, вона одразу помітила, що щось не так. Кейт лежала на ліжку, її обличчя було блідим, очі здавалося були порожніми, а її дихання — важким і нерівним.

— Кейт! — схвильовано вигукнула Ребека, підходячи до ліжка. Вона присіла поруч і помітила, як холодна шкіра Кейт стикається з її рукою. — Ти чому не встаєш?

Кейт лише злегка повернула голову в сторону сукуба намагаючись виглядати так, наче нічого страшного не сталося.

— Просто втомилася, — промовила вона, але її голос звучав ледве чутно.

Ребека не могла залишити це без уваги, і після кількох хвилин вагань вона вирішила, що треба щось робити. Вона стояла біля дверей, наче вагаючись, а потім, зрештою, підняла телефон і подзвонила лікарю. Кейт злегка подивилася на неї, і її обличчя віддзеркалювало роздратування.

— Я не хочу, щоб сюди приїхав лікар, — сказала Кейт з важким подихом. — я просто втомилася.

Через дві години двері її кімнати відчинилися, і в кімнату ввійшла інша жінка. Це була Елая — давня знайома Ребеки, яка була драеном за сутністю. Вона була значно старшою за Кейт, з темними, майже чорними очима і виразними рисами обличчя. Вона підійшла до ліжка і оглянула Кейт уважним поглядом, обережно перевіряючи її пульс і температуру.

Кейт, не підводячись, дивилася на неї з відчуттям, що вже знає, чого чекати. Вона не могла пояснити, чому це так сталося, але відчувала, що в її тілі щось збирається остаточно зруйнувати її. Вона подивилася на Елаю і сказала тихим, майже розбитим голосом:

— Я думаю, що відьми прокляли мене... і тепер я помираю.

Елая знову подивилася на Кейт своїми темними очима, вона була спокійною, хоча її слова були несподіваними.

— Ти не помираєш, Кейт, — сказала Елая з серйозністю, яка розсіювала більшість страхів, що почали розростатися в душі Кейт. — І тебе не прокляли. Ти вагітна.

Кейт не одразу зрозуміла. Вона сиділа, мовчки дивлячись на Елаю, її серце завмерло. Вагітна? Ці слова наче відлунювали в її голові, і вона не могла повірити в те, що чула.

— Вагітна? — прошепотіла вона, її голос був майже порожнім, а на обличчі виражалася повна нерозумілість. — Це неможливо.

Елая покачала головою, не відводячи погляду від неї.

— Це не просто неможливо, Кейт, це реальність. І те, що ти відчуваєш, це не магія, не прокляття. Маленьке вовченя всередині тебе змушує тебе так погано почуватися. Воно росте, і твій організм ще не готовий до цього. Його енергія та зміни в твоєму тілі поки що занадто сильні.

Кейт відчула, як в її тілі різко забилося серце. Вона закрила очі, намагаючись осмислити все сказане. Вагітна. Вовченя.

— Як це сталося? — запитала вона, відкриваючи очі і дивлячись на Елаю, яка не здавалась шокованою.

Елая втримала погляд Кейт, спокійно і серйозно відповідаючи:

— Це результат твоєї близькості з перевертнем. Це не було сплановано, але твоє тіло, твоя сутність, вони відреагували на його присутність. І зараз ти не тільки драен, але й носиш в собі частину іншої сутності. Маленьке вовченя відчуває цей зв’язок і поки що це тяжко для тебе. Воно не знає, як поводитися в твоєму тілі.

Кейт заплющила очі, і її рука автоматично поклала на живіт, де тепер, як їй здавалося, щось невидиме і незвичне повинно було рости.

— І що тепер? Що мені робити? — промовила вона ледве чутно.

Елая трохи помовчала, уважно спостерігаючи за нею.

— Тобі потрібно дати час. Твоє тіло має прийняти цю зміну. І твої сили теж, вони повинні зрозуміти це нове доповнення до твоєї сутності. Це буде нелегко, але ти можеш це витримати. І ми знайдемо спосіб допомогти тобі.

Кейт сиділа мовчки, погляд її був зосереджений на її руках, що поклалися на живіт. Її серце билося швидше, і цей новий страх переплітався з тим відчуттям втрати та болю, яке вона відчувала від самого початку.

Кейт відчула, як поволі її тіло знову сповнюється емоціями, які вона намагалася стримати. Це був не просто фізичний біль, це була нова реальність, що виникла перед її очима.

Кінець