Читати книгу - "Рекс. Історія циклопа., Алін Драгонфлай"

  Потомки тварин що в давні часи служили антропоморфним в обмін на прихисток мали зовнішню особливість у вигляді циклопії та особливий статус що надавав їм недоторканість. Після досягнення повноліття вони обирають дикий або хатній спосіб життя. Якщо циклопічна тварина обрала дикий спосіб життя, вона лишається жити в природному середовищі, дбає про екосистему, народжує інше покоління та ніколи не показується на очі антропоморфним. Якщо циклоп воліє жити хатнім життям, він стає тотемом антропоморфного, якого самостійно обирає після настання повноліття. Вибір антропоморфного відбувається на підсвідомому рівні. Це чимось схоже на кохання з першого погляду, в гормональному фоні циклопічної тварини відбуваються зміни що призводять до омолодження. Тваринка поступово зменшується до дитячих габаритів, та забуває минуле життя, в якийсь момент вона не розуміє де знаходиться та інтуітивно, напомацки йде до нового власника. Для антропоморфного це випадковість, а для циклопа заздалегідь обраний життєвий шлях… Антропоморфні яким випала честь стати обранцем циклопічної тварини отримують відданого друга на все життя, та дуже радіють новому статусу.

   Життя біля антропоморфного забирає дуже багато сил. Через це в хатніх умовах циклопи рідко наважуються стати батьками. А якщо все ж наважуються, їхнє потомство не успадковує циклопічні риси. Одноокі тварини що поколіннями обирали дикий спосіб життя формують клани, члени яких понад усе цінують волю. Одним з них був клан Рудих, представниками якого були здебільшого спаніелі, та фокс терʼєри. Всі вони мали руде хутро тому їх прозвали Рудими. Рекс один з представників клану був звичайним підлітком що мав бунтарський норов. Він з раннього дитинства волів піти стопами предків, на відміну від сестри Джеккі що була старша за нього на два роки. Вона довго спостерігала за різними антропоморфними, поки не знайшла свого і вже очікувала на зміни в її організмі, та на першу зустріч з обранцем антропоморфним бобром Бобом. Джеккі не її справжнє імʼя, раніше її звали Джессі але після загибелі батьків від нападу зграї вовків, вона зненавиділа родичів, натовп, та власне імʼя і з тих пір воліє щоб її називали Джеккі. Можливо саме загибель батьків вплинула на її рішення обрати хатній спосіб життя. Рекс здивувався дізнавшись про її намір, бо вона мала особливість у вигляді трьох очей, двоє з яких були майже завжди заплющенні. І на думку Рекса це яскрава ознака дикунки... До того як вона обрала життєвий щлях, Джеккі та Рекса виховував дідусь Сем, батько їхнього батька. Від дідуся Сема Рекс успадкував бунтарський норов. Вони обидва мали друзів з сумнівною репутацією, та з підліткового віку були членами банди. Розподіл на банди відбувався по принципу полярності напрямку лісної ділянки, в якій вони мешкали. Наприклад північний напрямок бився з південним. Причиною бійки могло стати будь що, бувало навіть билися через те що на півдні тепліше. Бо північним мешканцям це здавалося не справедливим.

    Трохи згодом дідусь Рекса покинув банду, влаштувався лісничим, та дбав про добробут лісу. Він не один раз казав онуку що варто спрямовувати енергію на створення, а не знищення, але маючи досвід розумів що Рексу треба дати трохи часу і він сам до цього дійде. Невдовзі обставини змусили Рекса перейняти дідусеві поглядами.

    В тринадцять років Рекс почав жити окремо в побудованій власноруч землянці. Він облаштував її майном, що поцупив в антропоморфних. Це було доволі ризиковано, бо якби його побачили, довелось різко змінювати спосіб життя, а це є згубним для циклопічної психіки… Ще до закінчення будівельних робіт Рекс переїхав від Джеккі та дідуся. Джеккі невдовзі мало виповнитись пʼятнадцять років, в циклопів повноліття наступає з пʼятнадцяти, тож вона вже зможе розпочати підготовку до служіння антропоморфному. Це озночало що їй також не довго лишилося жити в норі, яку Сем збудував ще в юнацтві. Загалом дикі циклопи мали доволі аскетичні, непримітні домівки. Головною функцією яких було маскування, нора Сема виконувала цю функцію настільки добре що його давній друг Арні під час кожного візиту не міг знайти її…

  Після переїзду Рекса його злочинна діяльність досягла апогею. Бійки з будь якого приводу траплялися ледь не щодня, і Рекс був задіяний майже у кожній. Під час однієї з них його заклятий ворог Бен встромив клин в циклопічне око Рекса. Це призвело до втрати зору, але Рексу вдалось втекти, напомацки дістатися дому. Він зайшов в облаштовану самостійно, однокімнатну землянку, оздоблену односпальним ліжком, килимом, письмовим столом, ліхтарями з городу антропоморфного мешканця, восковою лампою вініловими платівками, програвачем, та дзеркалом. Ще було добре замасковане під колодязь вікно на стелі. Рекс зайшов в землянку, та приліг на ліжко. Думаючи про майбутнє він заснув, сон був дивним, трохи бентежним. Рекс відчував наче в ньому щось змінюється, відчув наче організм пручається тим змінам. Серед ночі Рекс прокинуся і йому здалося наче він чує кольори. Червоний лунав гучно, та жорстко, блакитний лагідно, та тихо. Рекс памʼятав кольори кожного предмету вжитку, тож зміг дослідити шум тих кольорів. «Можливо в мене загострюються інші органи чуття, аби компенсувати втрату зору» думав Рекс. Він почав вдосконалювати щойно набуте вміння за допомогою уяви. Після чисельних тренувань що загалом тривали декілька діб Рекс зміг встати, підійти до письмового столу, поставити улюблену вінілову платівку. Чарівний звук вмить розлетівся кімнатою, осяявши її променями що вдарялися об усе що знаходилось в його оселі. Рекс наче бачив чарівні барви тієї мелодії. Він підійшов до дзеркала та зрозумів що відчуває власне відображення, він наче бачить його, тільки вже якось інакше, не так як раніше… «Час навідатися до дідуся» подумав він, схопив сумку, та побіг лісом до дідової нори. Все довколо вже не було як раніше, таке враження наче він бачив справжність навколишнього світу. Рекс зненацька збагнув що дерева, небо, земля - все це таке живе і красиве…

    Дідусь відчував прибуття онука, він вийшов йому на зустріч. І щойно Рекс наблизився сказав.