Читати книгу - "Щастя, Поліна"

Шість місяців тому,я дізналась,що вагітна від чоловіка,який поїхав до іншої країни,покинувши мене одну.Батьки Кирила були проти наших стосунків,тому всіляко пробували нас розлучити,і в них це вийшло.Мати Кирила зробила фотографії,де я якби зраджую,але це була брехня,в котру Кирила повірив та поїхав,щоб навчитись сімейній справі та зайняти місце батька.

Я думала зробити аборт,коли дізналась,що вагітна,адже я не зможу забезпечити хороше життя своїй дитині,але пізніше я зрозуміла,що не зможу вбити частинку нашої любові з Кирилом,тому почала ретельно заробляти кошти.Я бралася за кожну можливість,щоб заробити,навіть якщо сума була маленькою.Через деякий час я змогла накопичити кошти і зняти маленьку квартиру,заплативши на півроку вперед.

* * *

Я шла до лікарні на друге УЗД,де я дізнаюсь стать своєї дитини.Коли я підійшла до лікарні,то не повірила своїм очам,бо біля лікарні стояв Кирил зі своєю матір'ю та якоюсь дівчиною.Вони щось бурхливо обговорювали і посміхались,немов справжня сім'я.З очей ринули сльози, але я швидко взяла себе в руки і пішла далі, навіть якщо раптом Кирил впізнає мене, то я просто піду, немов привид із минулого.  Проходячи повз них, малюк у животі різко штовхнув мене, через що я ахнула, схопившись за живіт.

-Дівчино,з вами все добре?-запитав Кирил,підійшовши до мене,але оскільки на мені були сонцезахисні окуляри та маска,він не впізнав мене,чому я була дуже рада.

-Все гаразд-холодно промовила я,намагаючись змінити свій голос.Я відштовхнула від себе чоловіка і зайшла до лікарні,стримуючи сльози.Він забув мене,а я досі кохаю його і ношу нашу дитину...