Читати книгу - "Занадто багато в мені, Дарина Міс"

Мені 18 і я закохана!

Так дивно вимовляти це слово – закохана. Наче вперше відчуваєш, як твоє серце оживає, як у душі вибухають салюти, а разом із ними – страх, сумніви, хвилювання… 

Все своє свідоме життя я жила так, наче нікого більше не існує. Власна вигода, користь лише для себе і ні грама уваги до інших зробили своє діло – мене оминали десятою дорогою абсолютно всі хлопці з оточення. Та хто ж хотів мати справу зі справжнісінькою розбишакою в спідниці? Але в один момент все змінилось. Все стало таким неважливим, що це почало навіть лякати.

Ромов Марк Русланович. Кароокий брюнет, мій особистий магніт, який тримає всі мої думки в полоні.

Звісно він ніколи й не палав почуттями до мене, ну принаймні я цього не бачила. Та в моєму житті все було інакше, адже я щоночі марила цим карооким брюнетом. Чорт, навіть зараз як думаю, то руки тремтять. 

Він на шість років старший за мене, та це мене ніскільки не хвилює. Адже для справжніх почуттів не існує віку, хіба не так? 

Я не бачила його два роки, та продовжувала стежити за ним, наче сталкерка якась. Він не претендував на мою увагу, але хто ж знав що мені запрошення не потрібно. Одного погляду вистачало, аби серденько виплигнуло з грудей. 

Коли мені було чотирнадцять я вперше відчула і зрозуміла, що ж означає всіма обговорюваний ефект «метеликів у животі». Ох, якби ж знала, що це почуття здатне так окриляти, то закохалась би куди раніше. 

Я знайома з ним з десяти років. Тоді сталась дуже прикра подія – загинув мій батько. Саме так я залишилась без сім’ї, підтримки та даху над головою. Це стало для мене справжнім ударом.

Батько Марка, Руслан Степанович, взяв наді мною опіку. Не знаю нащо йому це здалось, але як розповідає він зараз – батько частенько говорив, що в разі чого я залишусь з ним. Він довірив мене дядьку Руслану і той, поки що, його не підвів.

Щодо мами… Її не стало під час пологів. Я стала причиною смерті найріднішої та водночас такої чужої й незнайомої людини. Чи боляче від цих думок? Хіба що трішки. Я достатньо вислухала за своє життя, тому зараз усе сприймаю спокійно. Так, інколи слова могли мене ранити, але в такому випадку мій кулак ранив тих, хто ці ж слова промовив.

Я була дуже проблемною дитиною. Частенько все вирішувала силою. Ігнорувала будь-які правила та заборони.

Хоч я й жила в повноцінній сім’ї та ніколи не відчувала себе її частиною. Можливо через рамки, які я сама ж створила, та це не має різниця, адже я не прагнула стати донькою, і, тим більше не хотіла стати сестрою для Марка. Ну звісно, хто ж захоче родичатись з хлопцем, якого бажаєш поцілувати, і далеко не по-сестринськи. 

Так і проходили мої дні в любовних муках. Сірі будні розбавляла лише школа, та найкраща подруга Женька. Рудоволоса лисичка з супер розумом. Вона вільно розмовляє чотирма мовами. Хоча ні, вона не просто розмовляє – вона вільно володіє ними. Саме тому вступила на міжнародні відносини в той самий університет, що і я. Вона мій особистий важіль стримування. Усі дурості відразу присікає, але інколи, коли мені дійсно щось важливо, подруга піде до кінця, аби допомогти. 

Ух, здається з головного розповіла про все. Тепер можу повернутись назад до винуватця моїх недоспаних ночей. 

Марк… Він повернувся, та я ще з ним не бачилась. Він одразу чкурнув в компанію, чим дуже мене засмутив. Та я не звикла вішати ніс через дрібницю, тому ввечері буду в повній бойовій готовності. Він не бачив мене два роки, а я за цей час знатно підросла та стала куди гарнішою. Від того хлопчиська, яким мене пам’ятає Марк, не залишилось нічого. Він точно не зможе втриматись перед такою красою. 

Я не хочу ідеалізувати його, але по-іншому чомусь не виходить. 

Мої почуття – це не просто закоханість. Це те, що зсередини запалює і знищує водночас. Бо це перше кохання. І здається, єдине.

Бо з ким би я не спілкувалась, скільки б хлопців не знала, та ніхто не здатен замінити Марка. І це вбиває. Бо його байдужість часто робила боляче. 

І в момент, коли я вирішила трохи відкритись, аби він зрозумів те, що я відчуваю, то отримала словесний ляпас. Бо він закоханий в іншу. Бо інша дарує йому те, що я відчуваю до нього.

Далеко не кожен здатен вислухати все те, що Марк мені сказав, і при цьому лишитись байдужою. Я дивилась на нього так, наче це не моє серце було розбите. Та здаватись це не про мене. Саме тому я продовжу боротись за нього, бо інакше просто не можу. 

Щось я занадто розігналась, тому почну з початку! 

Я – Соня, і це моя історія кохання!