Читати книгу - "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"

   У нього полетіла куля лазурного світла. Він відбив і розреготався:
—Ти, нічого не зможеш зробити! Ослабла... Шкода, давно у мене не було такого бою... ніколи не забуду... Тобі, кінець прощайся з життям! Нарешті світ буде в моїх руках! — розреготався божевільним сміхом.
  —І не мрій, я не дозволю, тобі цього зробити! — промінь світла збив його з ніг.
  —Ти? Серйозно? І як же? Душа, яка робить усе аби допомогти іншим, та не собі... Ти, жалюгідна! Світло твоєї душі гасне і ніколи не засяє!
   В руках збилиснув зачарований кинджал і полетів у неї... Вона не ухилилася і кинджал потрапив в ціль, на грудях виступила кров і вона впала на землю. В його очах спалахнув переможний вогонь, хижа усмішка спотворила обличчя і він зник.
   Підборіддям потекла цівка крові, життя тихо покидало її, вона дивилася у небо і поміхалася. "Ти, не переміг, це найбільша поразка у твоєму житті!"
  —Пробач, я спізнився... — пролунав ніжний спевнений печалі голос — Спи, спокійно Зіронько... — вона заплющила очі на завжди...