Читати книгу - "Казки розуму, anwsxxz"
- Жанр: Детектив 📚🧩🕵️
- Автор: anwsxxz
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Місто спало тривожно.
Небо затягнуте свинцевими хмарами, а вулиці, як за наказом, перетворювались на сцену. У центрі, біля старої книгарні, з’явився перший афіш. Потім другий. Потім десятки — приклеєні на зупинках, стінах, навіть дверях міської ради.
«Чи досить ти відважний, щоб спожити зілля істини?»
«Роль відкрита. Персонажі необхідні. Дракони — вже поряд.»
«Обери: люстерко чи меч?»
Еллі Марч прокинулася з дивним передчуттям. На столі в її оселі лежала газета, яку вона не замовляла. На першій сторінці — кольорове зображення афіші та заголовок:
«Казка як заклик: новий перформанс чи ідеологія?»
Її журналістська інтуїція загорілася червоним. Вона вже бачила щось подібне — казкові злочини, які роками тому вони з Едвардом зупинили. Але те були витончені, хворобливі реконструкції старих казок. А це — схоже на спробу… масового сценарію.
Квартира Едварда Лейна була така ж хаотична, як і раніше.
Книжки, вирізки з газет, старі шахові фігури. Але тепер на стіні висів новий артефакт — обкладинка його книги «Казки розуму». Еллі застала його в той момент, коли він саме порівнював два шрифти з афіш та листівки, що він отримав поштою.
— “Речення без граматичних помилок, але з підкреслено міфічною ритмікою. Вони знають, як працює наратив.”
— “Або хто?” — уточнила Еллі, кидаючи їй свою версію афіші.
— “Хтось або щось, хто читає психологію краще за психоаналітика.”
Едвард простягнув їй картку. На ній чорними літерами було написано:
«Твоя логіка — наш головний ворог. Ласкаво просимо в нову гру.»
До вечора стало гірше.
На головній площі з’явилась група підлітків у саморобних костюмах: один із них був у короні з фольги, інша — з дерев’яним щитом і гілкою в руках. Вони грали сцену із казки — але завершили її несподівано: “дракона” вигнали, “принцесу” заарештували за зраду.
— “Вони не просто граються,” — прошепотіла Еллі. — “Вони вірять, що це — правда.”
В їхній свідомості гра і реальність змішались. Як і в першому циклі. Але тепер — у масштабах, які могли торкнутися всіх.
Пізніше тієї ночі, Едвард сидів один, тримаючи старий годинник у руці. Він повертав його так, наче намагався перемотати час назад.
— “Це вже не про злочини. Це — війна за уяву.”
— “І здається, цього разу… ми не граємо за власними правилами.”
Кінець частини 1. Продовження у частині 2 «Переписана казка»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки розуму, anwsxxz», після закриття браузера.
