Читати книгу - "Мовою, Роман Євдокимов"

- Жанр: Поезія
- Автор: Роман Євдокимов
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Мені наснилось, що я красивий,
Мені наснилось, що я багатий,
Що маю волю і маю сили,
Щоб усе наново розпочати.
Мені казали, що все можливо,
Що треба просто сильно хотіти,
Хто ти і звідки – це не важливо.
Я впав, коли захотів летіти.
Люди купаються у статках,
Люди вовтузяться в багнюці,
Б’ються об лід, б’ються в припадках,
Б’ються за мир, за любов б’ються.
Впав, коли дуже хотів летіти.
Друже, якщо ти десь є, дай знати,
Мені наснилось, що ми знову діти,
Що ми можемо наново все розпочати.
---
Скажи мені те, чого я не знаю,
Та дуже хочу почути.
Дай мені відповідь на питання
«Бути або не бути?»
Ні, я не Гамлет, не бачу я духів,
Не говорю з кістками,
Уважно слідкую за плавністю рухів
І за перебігом драми.
Око за око, любов за любов,
Щось там за щось. Достатньо.
Люди, в залежності від умов,
На все, що завгодно, здатні.
А ти, мій творець, але не хазяїн,
Зможеш відповісти,
Коли саме і за яких обставин
Здатен на що-небудь ти?
Скажи мені те, що хочу почути,
Те, чого я не знаю.
У серці моєму живе вічний Лютий,
В артеріях кров замерзає.
---
Ніколи не знаєш, коли вдарить грець,
Лихо на те і лихо.
В житті так буває: найбільший пиздець
Крадеться доволі тихо.
---
Не можна подобатися усім,
Життя – це суцільний бій.
Коли не беруть у клуб «27»,
Час заснувати свій.
Вовк пожирає слабких овець,
Іноді навіть живцем.
У рая і пекла спільний творець,
Не забувай про це.
Природа чітко дає зрозуміти,
Що ми з тобою в ній зайві.
Коні повинні з вітром летіти,
А не конати в стайні.
Якщо тобі заборонять веселку,
Знай, що часу вже мало.
Скоро вас вишикують в шеренгу
І кожному вирвуть жало.
Не хочу подобатися усім,
Когось збуджує війна,
Іншого смертні гріхи, всі сім.
Я старий для цього лайна.
---
«Король помер», - кряхтіли бабки,
Беззубим ротом злидень шамкав,
Що все, немає короля,
Скловатою йому земля.
«Помер король, я бачив сам!» -
Кум кума другові казав,
Сусід сусіда точно знає,
Точніше джерела немає.
«Король сконав, подох падлюка», -
Брехливі потирають руки
Пропагандисти тих держав,
Чий цар ще досі не сконав.
Але вдавилися боярой,
Сивухой, брагою, водярой
Ті, хто брехали так запекло.
Король живий, ідіть у пекло.
---
Скоївши перший злочин,
Став грішником мерзенним я,
Тоді кожний охочий
Жбурляв в мене камінням.
Скоївши десять злочинів,
Я став злочинцем клятим,
І суд безгрішний зачинив
Тоді мене за ґрати.
Я крав, вбивав, обманював,
Я їв народ живцем,
А той мене нахвалював
І називав царем.
Я катував мільйонами
Людей, губив у війнах злих,
І ось де на іконах я, приєднаний
К лику святих.
І нас таких доволі є,
Канонізованих убивць,
Святий апостол крові я,
Мені служи, мені молись!
---
Це не слова,
Це важка хвороба.
Ця куля влучить
Тобі у лоба,
І де не було
Щойно нічого,
Відкриється третє око.
Спитай у метелика,
Як жити довго,
Ще про вогонь
Спитай у нього.
Візьми рушницю,
Слухай серце,
Тільки почуєш стук,
Одразу стріляй на звук.
Це не мелодія,
Це гангрена,
Що закарбована
Лезом на венах
Тих, що не можуть
Дивитись на місяць
Без світлої журби.
Слухай ці ноти,
Вони, як вірус
В твоїх артеріях,
Я з них виріс.
Дай свою руку,
Пройди по муках,
І станеш святою ти
Матір'ю пустоти.
Ні, це не танці,
Це молитви.
Молися, якщо
Достатньо спритний,
Кожен отримає,
Що повинен.
Питання тільки: "Коли?"
Я поведу тебе
За собою.
Хочеш з боєм,
Хочеш без бою.
Перетвори слово
На зброю
І більше не говори.
Ніколи не говори.
---
Веснянка
Вийди, сонечко,
Хай тобі грець,
Доки все не зійшло
Нанівець,
Доки мертвий холодний сніг
Наші душі забрати не зміг.
Вийди, сонечко,
Чуєш чи ні?
Це потрібно не тільки
Мені.
Новий рік починає жити,
Коли сонце палає в зеніті.
Вийди, сонечко,
Глянь з любов'ю,
Як земля, що напитана
Кров'ю,
Дасть початок весні новій.
Вийди, сонце, весну зігрій.
---
Лютий 24
Кров’ю умитий хліб
Топче ногою лях,
Впало зерно на лід,
Радує це москаля.
Кожен за себе знов,
Інакше і не назвеш,
Хтось проливає кров,
Хтось заробляє кеш.
Люди, як кораблі,
Прагнуть набити трюм,
Жити, як королі,
В хаті, що на краю.
Знову не допоміг
Сину Тараса лях,
Він заробляти зміг
Навіть в кривавих рублях.
Але нам робити своє,
Здатися – значить вмерти,
Доки кров в жилах є,
Будем стояти вперто.
---
Створюй собі кумирів,
Пести любов’ю, увагою,
Знайди для себе ідолів,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мовою, Роман Євдокимов», після закриття браузера.