Читати книгу - "Мовою, Роман Євдокимов"

Калюж неглибоких зовсім.

Дай мені більше дощу.

Дай, якщо чуєш, осінь.

---

Читаючи голосно вірш про катів,

В метро роздаю листівки.

Не знав я, що гіршим є за ментів,

Але тепер знаю. Ментівки.

 

Співаючи гучно про те, що болить,

Біль цей помножу на два.

Прямий масаж мозку можна зробить

Лиш тим, в кого є голова.

 

Малюю вугіллям лозунг убогий

"Viva La Resistance!"

Читайте уважніше, бандерлоги,

Це ваш останній шанс.

 

На лобному місці палають книжки,

Фанатики мріють завжди

Заборонити вільні думки,

Можливо, один із них ти.

 

По телевізору кажуть, що все

Так, як повинно бути.

Якщо цього разу знов пронесе,

Не забудь про все швидше забути.

---

На твоє головне питання

Не важко відповідь дати,

Якщо тільки ти маєш уявлення,

Що саме хочеш спитати.

 

Я бачу мільйони рук,

Але в долі свої перетини,

Піхотинець – майже хірург,

Теж бачив людей зсередини.

 

Безодня голодних очей,

Тисячі років самотності,

Світ непотрібних речей,

Гегемонія неістотності.

 

Свій біль для себе рідніший.

Палець, об кут забитий,

Доки болить, важливіший,

Ніж незнайомець вбитий.

 

Сталлю пораниш тіло,

Словом пораниш душу.

Скажеш, що не хотіла,

Я відповім, що мушу.

 

Зараз час п’яних факірів,

Час брехливих ефірів,

Час затертих платівок,

Час відсутніх кінцівок.

 

На твоє головне питання

Не відповість і Всевишній,

Якщо я створив би життя,

Теж не знав би, навіщо.

---

Я назву тебе Альфою, Богом,

Щоб ти мене любив.

Я відрікся від всього того,

Що ти коли-небудь робив.

 

Я назву тебе Богом, Крішною,

Щоб ти мене навчав.

Я забув в мільйон разів більше,

Ніж ти взагалі колись знав.

 

Я назву тебе Крішною, Родом,

Щоб ти мене оберігав.

Я страждав зі своїм народом.

Ти просто спостерігав.

 

Я назву тебе Родом, Буддою,

Щоб ти поділився світлом.

Я вкрав достатньо вогню,

Аби не вважатися злиднем.

 

Я назву тебе, як волієш,

Щоб ти лише існував,

Я знаю, ти тільки і мрієш,

Щоб я тебе якось назвав.

 

---

Софія програла війну.

Вона у переліку втрат.

Софія програла війну.

Відпочивай, солдат.

 

Дехто про це не знає,

В нього свої мороки.

Буває, солдат вмирає.

Софії було шість років.

 

Вона не спитала: «Чому?»

Просто лишилась лежати.

Світ захворів на чуму,

Всі ми тепер солдати.

 

Софія програла війну.

Дивіться, Христос і Марія.

Бог визначає ціну.

Ворог убив Софію.

---

Хто не пливе, той досягне дна,

Це наша доля, наше прокляття.

Колись і Правда була одна,

Зараз її розірвали на шмаття,

 

Наче газету з такою ж назвою,

Де правди ніколи не друкували.

Колись і війна здавалася казкою,

Зараз від неї рятують підвали

 

Людей, що сховались і молять бога,

Чорта і всіх, хто ще може чути,

Щоб прийшов мир, прийшла перемога,

Щоб пережити, але не забути

 

Жах. І ніколи не допустити

Знову цей Жах. На все наша воля.

Щоб не тонути, нам треба плисти,

Це наше прокляття, це наша доля.

---

Твій дім сказав: «Забирайся!»

Хоч я його не питав.

«Більше не повертайся,

Тобі тут не раді», - сказав.

 

Твій телефонний номер

Також відповів: «Ні».

Це просто моя параноя.

Занадто багато нулів.

 

Вікна дивляться в очі,

Світяться жовтим в пітьмі,

Я знаю, ти там, ти хочеш

Все розповісти мені.

 

Як тобі там самотньо,

Як тобі холодно там.

Навколо демонів сотні.

Я тобі спокій дам.

 

Це все трикляті стіни,

Що розділяють світи,

Щось шепочуть постійно,

І не дають увійти.

 

Шкіриться страх первинний

Того, що скрила пітьма.

Навколо світ тваринний,

Ти в цьому світі сама.

 

Дім твій доволі впертий.

Але я зможу ввійти.

Якщо я обрав собі жертву,

Ніде не сховаєшся ти.

---

Треба давати здачі.

Не даруй образи, як Остап Тарасович.

Слабкість – сестра невдачі,

А сильний обійдеться і без удач.

 

Помста – солодка страва.

Тих, хто робить зло, нагодують злом.

Помста – приємна справа.

Злочин і кара зв’язані, як вузлом.

 

Другу підставите щоку,

І удари посипляться, наче з конвеєра,

Краще вже око за око –

Методи Марвіна Джона Гімеєра.

 

Тож не бійся, дай здачі

Тим, хто допроситься, хто заслуговує,

Ворог нехай поплаче,

Нехай на майбутнє запам’ятовує.

---

Всесвітом править Хімія.

Ми створені нею - ти і я.

Будь-яка в світі матерія

Роботи її результат.

 

Підручники з Хімії - Біблія,

Ікона її - Марія Кюрі,

Знати повинні великі й малі

Кожен її постулат.

 

Твоє життя - це теж Хімія,

Твоє кохання - це Хімія,

І навіть смерть твоя - Хімія,

Реакція кислот і реалій.

 

Не згадуй Хімію всує,

Це лужно-кислотний баланс псує.

Щоправда, Хімія - то не моє.

Язичник я, гуманітарій.

---

Я бачив знамення

На сірій стіні: