Я маю стати злодійкою, шантажисткою і просто стервою. І це заради благої мети! Вищі сили пропонують переселитися до тіла злої сестри Попелюшки і доводити бідолашну дівчину так, щоб вона забажала усім на зло вийти заміж за принца. Здається все просто. Та без підстави не буває… Оновлення щодня, окрім понеділка (вихідний!)....

Ніколи не можна кликати Сили Потойбіччя! Кара за таку нахабність – смерть! Відьма не послухалась попередження, акуратно виведеного на першій сторінці книги заклинань, і викликала демона помсти, щоб покарати ту мерзоту, що наповнила її душу холодною темрявою. Плани її було вщент зруйновано могутнім демоном, який не пробачив відчайдушній відьмі бажання підкорити собі...

Ви уявляєте собі таку підставу: МЕНЕ, головну кухарку при військовому штабі, якийсь там генерал на фронт послав. Та не те, щоб фігурально, із завданням послав! І не просто на фронт, а за його лінію, у лігво ворога, як підступного шпигуна! А ворог-то страшний, особливо в броні, та й без неї теж аж ніяк не красень. Ну, гаразд, завдання я то виконаю, от тільки хто мене...

Коли напередодні зимових свят Іванка отримує від далекої родички у заповіт будинок, то і не здогадується, що цього року святкування стане особливим і незабутнім, адже саме у родовому домі живе дух новорічних свят. От тільки він зовсім не схожий на старого діда з сивою бородою та посохом, і викликає емоції, які змушують серце дівчини завмирати....

Все життя я бачила яким буває жорстоким вибір долі. Бачила, як альфи знущаються над своїми омегами... Перед омріяною волею, в мене її забрали. Я мусила прийти на оглядини, бо так вирішили найстарші. Та свято весняного рівнодення стало для мене кошмаром. Альфа з сусіднього поселення, яке славилось жорстоким поводженням з омегами почув в мені свою пару. Тепер я мушу...

Дуже-дуже відверто! Безкоштовно назавжди! Проди двічі на день. Мені було сорок три. Сказати б, що вже нажилася, та ні, не скажу. Я вважала, що дійшла лише до середини... А тут на тобі... зустрівся цей чортів стовп. Світ згас... – Де це ми? – питаю хлопця з хвилястим чорним волоссям. - Озеро Мілфа. - Мілфа? - Сміюся. - Це хто ж йому таку назву дав? - Що? - Хлопець...