Читати книгу - "Останній дон"

Клавдія.— Не дивно, що тебе тут ніхто не любить.

Вейл приязно всміхнувся й заперечив:

— Ні-ні, мене не те що не люблять, а зневажають. Ось коли моє право на власність після моєї смерті позбавить їх прав на моїх героїв, тоді почнуть поважати.

— Верзеш казна-що.

— Гадаю, ні,— заперечив Вейл.— Така перспектива дуже спокуслива. Самогубство. Як там з погляду сучасної політики — може, це хибний учинок?

— Бридня!— Клавдія обняла Вейла за шию.— Битва тільки розпочинається. Гадаю, вони прислухаються, коли я поклопочусь за твої справи. Гаразд?

— Не квапся,— посміхнувся Вейл.— Мені потрібно з півроку, щоб придумати, як накласти на себе руки. Ненавиджу насильство.

Несподівано для себе Клавдія усвідомила, що Вейл не жартував. Її здивувала та паніка, що охопила її на думку про його смерть. Не те що вона кохала його, дарма що якийсь час вони були коханцями. Навіть не те що була в захваті від нього. Просто нестерпною виявилась думка, що його прекрасні книжки важать для нього менше, ніж гроші. Що його мистецтво могло зазнати поразки від такого жалюгідного ворога, як гроші. Саме ця паніка змусила її сказати:

— Якщо трапиться найгірше, поїдемо у Вегас і навідаємось до мого брата Кросса. Ти йому припав до вподоби. Він щось зарадить.

— Аж так уже я не можу йому подобатись!— зареготав Вейл.

— У нього добре серце,— запевнила Клавдія.— Свого брата я знаю.

— Боюся, що не знаєш,— заперечив Вейл.

Того вечора, коли в павільйоні Дороті Чандлер вручали Оскарів, Атена не залишилась на святкування, а подалася додому і одразу ж лягла в ліжко. Година за годиною крутилась під ковдрою і не спромоглася заснути. Всі м'язи були напружені. Я не допущу, щоб він викинув таке вдруге, думала вона. Другого разу зась. Я не хочу знову жити під страхом.

Атена заварила собі чаю і спробувала випити, та, помітивши, що рука тремтить, рознервувалась, вийшла і стала на балконі, вдивляючись у чорне нічне небо. Стояла не годину і не дві, одначе серце й далі шалено калатало від страху.

Одяглася. У білі шорти і тенісне взуття. І коли з-за обрію визирнуло червоне сонце, побігла. Бігла біля самої води, все швидше й швидше, намагаючись ступати на твердий мокрий пісок і не сходити з берега, навіть коли холодна хвиля перекочувалася через ноги. Їй слід домогтися просвітлення в мозку. Не можна дозволити Бозові взяти верх. Надто довго, надто тяжкою працею домагалася вона всього. У неї ніколи не виникало сумнівів, що він хотів би її вбити. Але перше він з нею пограється, помучить, нарешті скалічить її, оберне на потвору, гадаючи, ніби зможе цим повернути її собі. Вона відчула, як у грудях закипає лють, а потім холодний вітер жбурнув їй в обличчя бризки океанської води. Ні, ні!

Атена подумала про студію: там усі показяться, там будуть їй погрожувати! Одначе їх передусім цікавлять гроші, а не її доля. Подумала про свою подругу Клавдію, що для неї цей фільм став би великим проривом, і їй стало прикро. Подумала про всіх інших, а водночас знала, що не може дозволити собі таких розкошів, як співчуття до них. Боз просто сказився, а люди зі здоровим глуздом намагатимуться з ним домовитись. А він досить хитрий, щоб змусити їх повірити, ніби вони доможуться свого, але ж Атена знає його краще. Вона не може покладатися на долю. Вона не може дозволити собі піти на такий ризик.

Добігши до величезних чорних каменюк, що начебто позначали північний край пляжу, Атена геть не мала чим дихати. Сіла, щоб стишити серце. Коли почула ячання морських чайок, що падали вниз і, здавалося, ковзали по поверхні води, подивилася вгору. Очі затуманила сльоза, але вона рішуче взяла себе в руки. Загнала назад грудку, що підступила їй до горла. І вперше за довгий час їй захотілося, щоб батьки були не так далеко. Якась її частинка відчула себе малою дитиною і розпачливо прагнула майнути під рідний дах, у безпеку, припасти до когось, хто пригорне її до себе і залагодить геть усе. Атена скрива посміхнулася собі, пригадавши часи, коли вона й справді в таке вірила. А тепер усі так її люблять, так нею захоплюються, так обожнюють... ну і що? Раніше вона і в гадці не мала, що можна почуватися такою вкрай самотньою і спустошеною. Інколи, проходячи повз звичайну жінку з чоловіком і дітьми, яка жила звичайнісіньким життям, вона відчувала таку тугу! Припини, наказувала вона собі. Подумай, усе залежить від тебе самої. Вирішуй сама і домагайся свого. Адже від тебе залежить не тільки твоє життя...

Коли Атена поверталась додому, світанок був уже в розпалі. Йшла рішучою ходою, голову тримала високо, твердо дивилась просто перед собою. Вона знала, як слід їй чинити.

Боз Сканнет провів ніч у камері. Вранці після звільнення його адвокат організував прес-конференцію. Репортерам Сканнет пояснив, що Атена Аквітан — його дружина, хоч вони й не бачились ось уже десять років, і те, що він утнув,— фактично, просто жарт. Зрештою, в пляшці була тільки вода. Підкинув думку, що Атена не позиватиме його, водночас даючи зрозуміти, що знає про неї жахливу таємницю. В одному він таки мав рацію. Позову не було.

Того дня Атена Аквітан повідомила студії «Лоддстоун», де знімали одну з найдорожчих в історії кіномистецтва стрічок, що до роботи над цим фільмом вона не повернеться. Через учинений на неї замах вона потерпає за власне життя.

Без її участі цей фільм, історична епопея під назвою «Мессаліна», не міг бути закінчений. Уже вкладені п'ятдесят мільйонів доларів пропадуть ні за цапову душу. А ще це означало, що жодна поважна студія вже ніколи більше не зважиться запросити Атену Аквітан.

Студія «Лоддстоун» зробила для преси заяву, що їхня зірка перебуває в стані крайнього виснаження, одначе за місяць одужає і повернеться на знімальний майданчик.

Розділ 2

Студія «Лоддстоун» була наймогутнішим у Голлівуді виробником кінофільмів, але навіть для неї відмова Атени Аквітан повернутись до роботи могла завдати відчутного фінансового удару. Рідко коли якийсь просто талант міг призвести до таких страшенних збитків, але річ у тому, що «Мессаліна» мала правити студії за своєрідний різдвяний «локомотив» і стане великою кінокартиною, яка покриє всі видатки студії протягом довгої, інколи немилосердної зими. Так склалося, що на найближчу неділю випала дата щорічного доброчинного Фестивалю братерства, який влаштовували в Беверлі-Гіллз в маєтку Елі