Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

Згідно з поглядами раннього християнства, невинність не тільки приведе до порятунку діви, а й є корисною для тих, хто біля неї29.Амвросій пояснив практичні наслідки жіночої стриманості. «Одна незаймана може спокутувати гріхи батьків, братів»30. Для сім’ї погано, якщо в ній немає доньки, що залишилася б дівою. Багато жінок або самі бажали, або були змушені батьками все життя дотримуватися сексуальної стриманості. Спершу ці жінки жили разом зі своїми сім’ями, але згодом виникли монастирі, де вони оселялися з іншими жінками. Незважаючи на те що у містах і селах навколо Східного Середземномор’я було багато незайманих чоловіків, їм приділялося мало уваги до того, як вони покинули цивілізацію та вирушили в пустелю в IV столітті. Згідно з елліністичним світоглядом, незаселена місцевість розглядалась як особливе сексуальне випробовування, що визначало практику утримання пустельних ченців іще більш вражаючою31. Аскет-відлюдник, спокушений різними природними та надприродними істотами пустелі, швидко став прототипом того, яким має бути благочестивий чернець.

Акцент на сексуальній стриманості в християнському гностицизмі був навіть більший, ніж у інших християнських течіях. У Євангелії від Псевдо-Матвія Діва Марія з жахом думає про секс, оскільки «Бог шанується в цнотливості»32. «Діяння апостола Фоми» визначають секс як дещо огидне, і навіть секс у шлюбі ставить під загрозу надію на порятунок33. Те, що гностицизм ставився до сексу більш негативно, ніж християнство, відбиває також те, що багато гностиків розглядали все матеріальне як зло. Найгіршим аспектом сексу було те, що він тримав людську душу в полоні матерії. Подібних поглядів дотримувалися катари, які населяли землі, відомі сьогодні як Південна Франція, в 1100-х роках. Вони вважали, що матеріальний світ був створений Сатаною та реінкарнація тільки доказує те, що ми в його полоні. Вірні розділялися на дві групи: «досконалі», які були аскетами й утримувалися від сексу, та решта, що такими не були. Тільки «досконалі» — ті, що утримувались від сексу, — мали змогу уникнути злого кола перероджень34. Досконалим катарам було заборонено їсти те, що було результатом статевих зносин, тому що будь-який вид продовження роду призводив до ув’язнення душі в матерії. На практиці це означало, що вони не споживали м’ясо, яйця та молоко. Фрукти й овочі дозволялись, оскільки катари вірили, що рослини не розмножуються статевим шляхом35.

Акцент на невинності залишився у тих формах християнства, які стали домінуючими. Уся система християнського чернецтва, такого, яке досі існує в католицьких і православних церквах, ґрунтується на ідеї про те, що сексуальна стриманість підносить людину ближче до Бога. Різні форми самітництва практикуються для того, щоб підкреслити сексуальну стриманість. Наприклад, у грецькій чернечій республіці Афон на сході Халкідонського півострова з 1000-х років усі жінки й одомашнені тварини жіночої статі були заборонені. Іноді релігійна сексуальна стриманість була більш мотивована соціальними причинами. У католицькій Бразилії в 1600-х роках більшість доньок сімей вищого класу опинялась у монастирях, оскільки їхні батьки не знаходили їм чоловіків прийнятного соціального статусу. У 1600-х роках у Байї 77 відсотків доньок провідних сімей пішли в монастирі й лише 14 відсотків одружилися36.

Тоді як чернецтво будується на принципі утримання, ніколи не було очевидно, що християнські священики повинні утримуватися від статевих зносин. У ранньому християнстві люди, які протестували проти одружених священиків, були іноді під загрозою відлучення від церкви37. Принцип целібату священиків так і не набув визнання східних церков, хоча єпископи повинні були дотримуватися його. Якщо одружений священик ставав єпископом, його дружина відправлялася до монастиря38. Той факт, що багато православних єпископів, у тому числі патріархів Константинополя, були євнухами, дозволяло простіше реалізувати заборону на секс на верхніх щаб­лях церковної ієрархії39.

Значно більший вплив принцип утримання мав на Заході. Одна з перших офіційних спроб нав’язати целібат священикам відбулася за ініціативи іспанського єпископа в 325 році під час Церковного Собору в Нікеї. Проте ця ідея була відхилена з боку Сходу40. Цікаво, що поняття клерикальної стриманості не завжди означає, що священики мають бути неодруженими. Натомість вони повинні «утримуватися від своїх дружин»41. Уперше положення про целібат католицьких священиків було прийняте на першому Латеранському соборі в 1123 році. І навіть тоді таке рішення, цілком імовірно, було досягнуте головно для захисту церковного майна від духовенства, яке жадало матеріально забезпечити своє потомство42. На практиці католицьке положення про целібат священиків часто означало, що вони мусять утримуватися від шлюбу, а не від сексу. До 1900-х років у більшості католицьких країн було загально прийнятим, що священики мали наложниць, з якими жили, попри те що центральна католицька влада була проти цього, у тому числі погрожувала вигнанням, стратою й рабством на галерах43. Священики були добре знайомі з повіями, що теж негласно приймалося церквою. Коли церковні ієрархи зібралися на Констанцький собор в 1414 році, у маленьке містечко хлинув натовп повій — щонайменше 700, згідно з тогочасними джерелами44. Звичайно, багато пап були відомі не тільки своїм активним статевим життям, а й тим, що мали дітей. У 1400-х роках Інокентій VIII був першим папою, який публічно визнав, що його дитина була зачата й народжена в порушення всіх церковних правил. Заступник невинних, папа Александр VI Борджіа, зробив свого сина Чезаре кардиналом і одночасно організував у Ватикані грандіозне весілля своєї доньки Лукреції45.

Хоча нинішня католицька церква офіційно вимагає целібату від духовенства, вона поблажливо сприймає, що значна частина священиків фактично перебуває у шлюбі. Це стосується багатьох священиків східних католицьких церков, наприклад України та Лівану. Крім того, деяким колишнім англіканським і лютеранським священикам, які перейшли в католицтво, було дозволено залишитись у шлюбі46. Всередині самої церкви також присутній значний спротив до правил щодо целібату. Дослідження 1999 року показало, що тільки 27 відсотків католиків США вважали, що клерикальний целібат важливий для католицької віри47.

Нові християнські вказівки щодо сексуальної стриманості для деяких верств населення виникли внаслідок консервативного християнського розуміння відмінності між тим, що зазвичай називають «гомосексуальна орієнтація» та «гомосексуальна практика». У християнстві спостерігається зростаюче переконання щодо того, що багато людей народжуються геями, Бог створив їх такими. Оскільки багато консервативних християн вірять у це і оскільки секс між особами однієї статі суперечить християнству, вони стверджують, що ті, хто «народилися гомосексуалами», повинні повністю утримуватися від статевого життя. Позаяк такі люди гомосексуальні за своєю природою й у них немає сексуального потягу до людей протилежної статі, гетеросексуальний шлюб з їхнього боку був би оманою власного шлюбного партнера. Отже, згідно з цим християнським мисленням, єдиним рішенням у цьому разі є абсолютна сексуальна стриманість. У Норвегії таку реакцію викликала низка довірених