Читати книгу - "Перекотиполе, Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко"

кого обікрав, – усе розказав; далі – як і старця немощиого зарізав, надіючись у нього грішми поживиться; усе дочиста розказав, і як на других пеню зводив.

Люди, слухаючи його, так і вжахнулись, та аж об поли руками вдарили і кажуть: «Хто ж на нього надіявся, що воно таке ледащо? Ми думали, що його розумнішого, моторнішого і чеснішого і у селі нема, а воно ось яке виявилось! Самий перший злодій, мошенник і душогубець!»

– Хоч люди не знаючи і думають про кого, що він є добрий, а коли бездільнича і кінці хова, то бог його, хоч не скоро, а завсегда виявить, – сказав справник і велів Дениса препроводить у город.

Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! Катюзі по заслузі.'Полискотав його катюга добре, і спроваджено до кумпанії, до товариства, туди, де козам роги правлять.

Так-то суд божий не потерпів неправди, і хоч як кінці були заховані, так бог об'явив; і через яку безділицю?. Через бур'ян, через перекотиполе.

Харьков

Коментари

Вперше надруковано в автоперекладі російською мовою в журналі «Маяк», 1840, ч. VII, гл. II, с 114—131. Українською мовою вперше надруковано в альманасі «Молодик на 1843 год», ч. II. Харків, 1843, с 51 – 90.

Автограф зберігається у відділі рукописів ІЛ (ф. 67, № 75).

Подається за першодруком, оскільки письменник брав участь у підготовці «Молодика» до друку.