Читати книгу - "Батько мого друга, Джулія Ромуш"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Відправляю повідомлення, і йду сушити волосся. Які шанси на те, що хлопець відмовиться від цієї витівки? Та ніяких. Я більш ніж впевнена, що він не забронював квитки, а купив.
А про бронь сказав тільки для того, щоб згладити ситуацію.
Одягнувшись в домашнє і зав'язавши волосся в пучок на голові, я підходжу до телефону, і бачу там одне непрочитане повідомлення. Я навіть знаю, що там приблизно написано.
"Малюк, не будь какою. Ідея шикарна. Все, я пішов на тренування "
І все. Ось так він розв'язував питання в яких я не була згодна. Він все вирішив. Не будь какою. Какою, чорт!
- Ррррр! - Стиснувши телефон в руці я дивом стрималася, щоб не кинути ним в стіну.
І проблема навіть була не в тому, що Тім вчинив, як і повинен робити хлопець. У його вчинку не було нічого поганого. Але, звичайно ж, було одне жирне "АЛЕ". І у цього "АЛЕ" було ім'я - Артем Сергійович!
Я вже бачу, як він дивиться на мене холодними очима і засуджує.
Струснувши головою, я розвіяла образ його батька перед очима. Навіть зараз, просто згадавши про нього, на шкірі з'явилися мурашки, що за чортівня?!
- Мультик! Мультик! - Єва забігла в кімнату й обнявши мене руками за талію, уткнулась лицем в живіт. - Ти обіцяла!
- А уроки? А?! - Насупивши брови я подивилася на сестру, яка, відірвавши голову від мене, хитро примружила очі та усміхнулася.
- Зробила! - По її погляду я вже бачила, що там щось не чисто.
- А якщо перевірю?
- Ні! Ні! Ні! - Заверещавши сестричка вибігла з кімнати. І я зрозуміла, що після мультиків нам ще належить розгрібати те, що вона зробила за п'ять хвилин хоч би як.
Вмостившись на дивані з відерцем попкорну, який ми зробили нашвидкуруч за п'ять хвилин в мікрохвильовці, ми з сестричкою вляглися дивитися мультфільми.
Мати при цьому бігала зі спальні у ванну кімнату, приміряючи різні наряди, а це означало тільки одне ...
- Знову ЦЕЙ, - невдоволено промовила Єва, коли Артур зайшов в будинок.
- Тсс, - притягнувши ближче до себе Єву, я приставила палець до її губ. Чим менше ми привертаємо до себе увагу, тим швидше вони підуть.
Ні мені, ні сестрі не подобався Артур. Але мамі було плювати на нашу думку. Вона закохалася в нього так, що часом її очі здавалися мені божевільними.
Цей чоловік був дивним і справляв не найкраще враження.
- Милий, я скоро, можеш поки з дівчатками подивитися телевізор, - викрикнула мати зі своєї кімнати й мені тут же захотілося вилаятися вголос.
Артур моментально перевів на нас свій погляд і посміхнувся. Ось тільки посміхатися у відповідь йому тут ніхто не збирався.
- Не проти, якщо я перемкну? - Сказавши це чоловік моментально схопив пульт своєю величезною лапою, не забувши ковзнути поглядом по моїх ногах в шортах.
- Проти! - Я нахилилася вперед, щоб забрати пульт, але чоловік прибрав руку трохи далі, і я промахнулася.
- Не вийшло, - підморгнувши мені він почав голосно сміятися, а Єва, схопивши мене за руку, почала тягнути на себе.
- Пішли, Мія, пішли, нехай дивиться, - промовила сестричка і я чула скільки страху було в її голосі.
- Ненавиджу! - Подивившись в очі чоловікові практично прошипіла це.
- Мене це влаштовує, - знову підморгує і завалюється на диван. Ось же скотина!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Батько мого друга, Джулія Ромуш», після закриття браузера.
