Читати книгу - "Тілоохоронець Горгони, Олена Домова"

- Закінчила? - спитав, ховаючи позіхання в кулаці й від'єднуючи дріт від свого телефону. - Тоді поїхали.

Юля здивовано звела брови. Жодного обурення, жодного бурчання з приводу понаднормових?

- Хвилину, я викличу таксі.

- Яке ще таксі? Машина вже чекає.

На геть пустому майданчику перед будівлею Зегер-груп сиротливо стояв чорний Daewoo. Біля машини Юлія Володимирівна знову завмерла, обурено спостерігаючи за тим, як охоронець сів за кермо, не допомігши спершу сісти їй. Він завів мотор, але жінка навіть не поворухнулася.

- Тобі таксисти також двері відчиняють? - гаркнув Кирієнко у вікно. - Я не твій обслуговуючий персонал, а охорона. Це не входить до моїх обов'язків.

- Це проста чоловіча ввічливість, - прошипіла у відповідь пані Середа. - І таксисти не виключення. Якщо і не виходять з машини, то просто відчиняють зсередини, щоб, я не смикала за ручку.

Максим закотив очі. Подумки вилаявся й відкрив дверцята на передньому сидінні, назад його рука просто не пролазила. Юля роздратовано оминула капот та сіла поруч з водієм.

В машині навдивовижу гарно пахло, хоч і було тіснувато, особливо поруч із величезним як ведмідь паном Кирієнко.

- Пасок пристебни, - коротко кинув Макс, виїжджаючи зі стоянки.

Нічними вулицями летіли швидко. Юля не раз тихо пораділа, що не стала бравувати й пристебнула пасок. Водій Кирієнко був впевнений, проте мокрі дороги не викликали довіри. Проте лізти до водія з порадами та пропозиціями ще в дитинстві відучив батько, тож доводилося терпіти.

Однак дому дісталися значно швидше, ніж розраховувала Юля, тож і бубоніти причини не було.

На потрібний поверх піднялися так само мовчки. У передпокої Юля демонстративно завмерла, даючи можливість охоронцю виконати свою роботу. Макс роззувся, але роздягатися не став. Стрімко й тихо, наче кіт, обійшов вітальню та решту кімнат, всюди закрив завіси і тільки після цього дозволив ввімкнути світло.

Хазяйка квартири вже зняла верхній одяг та взуття, розклала та розвісила все на своїх місцях та чекала, коли цей нишпорка нарешті завершить свій обхід. Спіймавши, нарешті, погляд чоловіка, сказала:

- Вечеря в холодильнику, готувати не буду. Я в душ, звільню ванну за десять хвилин.

Кирієнко кивнув, що все зрозумів. Через втому геть не хотілося говорити. Прислухався до свого організму й зазирнув до холодильника. Швидко назбирав собі нічний перекус і рушив до кімнати, яку йому виділила господиня. Тарілка спорожніла наполовину ще до того, як він дійшов до дверей, не хотілося витрачати дорогоцінний час сну на сторонні дії.

Тим часом Юля прийняла душ, вийшла з кабіни й опинилася на межі панічної атаки. Через несподіваного гостя вранці весь ритуал збився, й вона забула Підготувати рушники. В результаті єдине, чим вона могла обтертися та прикритися, був маленький рушник для обличчя, який висів біля умивальника. Решту всього разом із речами вже перевертала в своєму череві пральна машина.

Жінка притулилася до дверей і прислухалася, було тихо. Але чоловік міг мирно сидіти на дивані та чекати своєї черги, а звідти чудовий огляд на двері до ванної кімнати.

Та все ж таки спати хотілося страшенно, й цілковита тиша в квартирі додавала впевненості.

Юля обережно визирнула. Світло горіло тільки в коридорі, й як навмисне, освітлювало весь її шлях до спальні. Можна було спробувати проскочити, але раптом охоронець чекає своєї черги та вийде з кімнати щойно почує її переміщення?

- Я забула принести рушники, - про всяк випадок повідомила тиші. - Будь ласка, не дивіться, якщо ви тут.

Відповіді не було. Повашавшись ще мить чи дві, Юля кинулася до спальні. Стегна вона прикрыла рушником, а груди рукою. Біля дверей Все з таки довелося відірвати руку, але в боки вона не дивилася, як дитина, заспокоюючи себе тим, що, якщо вона не бачить, то й її не видно.

Пірнула в кімнату та замкнула двері на замок. До біса ті рушники! Так серце не калатало навіть сьогодні, коли Гримзін повсякчас витягав з неї душу своїми погрозами скасувати домовленості.

Втім, на сон пригода аж ніяк не вплинула, свідомість вимкнулася щойно пані Середа торкнулася подушки.

Прокинулася, як завжди без будильника о п'ятій. Неусвідомленою сновидою попленталася до вішака й на дотик зняла спортивні речі, натягла їх на себе й вийшла до вітальні. Відчинила двері на терасу, пускаючи в квартиру просочене вологою холодне весняне повітря. Потім попленталася на кухню, выпила склянку воды й повернулася до вікна.

О і почали потроху розплющуватися, але в темному приміщенні це все одно не мало жодного сенсу. Тверезо зваживши, що поки вона не вмикає світло, ззовні її не видно, все ж вирішила відсунути завісу й помилуватися вранішнім небом.

Зробила гливокий вдих, піднімаючи руки до стелі, й видихнула, схиляючись до ніг, починаючи виконувати "Вітання сонця". *

В той самий час в гостьовій спальні від незрозумілого шуму в квартирі прокинувся Максим. Завмер на мить, прислухався, звуки повторилися. Перевірив годинник, тільки п'ята година. Тихо прочинив двері, визирнув у коридор. Всюди було темно, але шкірою відчув ледь вловимий рух прохолодного повітря від вітальні.

Чоловік тихо й швидко пройшов коридором, завмер біля входу до кімнати, тримаючи пістолет напоготові. Одним рухом визирнув і знову сховався. Встиг помітити відкритий балкон, а також тінь, що майнула за диваном. Чи помітив його зловмисник, чи сховався задля перестороги?

Рух за диваном відновився, тож вірогідно Макса не помітили, тому він миттєво напав. Свідомість спрацювала повільніше, ніж рефлекси. Тільки скрутивши тоненьку фігурку й притиснувши коліном до підлоги, охоронець зрозумів, що помилився. Та ще й тендітна спина під його вагою хруснула.

________

* "Вітання сонця" - послідовність  вправ йоги.