Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"

Георгій повторив мою нещодавню дію і зірвався з ліжка а я подивилася на маму і кинулася в її обійми. Радість. Саме це я відчула знову за декілька місяців.

***

Те, що ми знову в клініці викликало одночасно як і страх так і невелику радість. Після моїх слів Георгій подзвонив лікарю котрий одразу ж приїхав попри пізню пору. А вранці Макса знову повернули у стіни клініки.

Зараз все здавалося мені сном. Щасливим сном з котрого я не хотіла прокидатися. Зараз, сидячи під дверима однієї з палат спогади про те, як сюди ж привезли Макса після того як Георгій витягнув його з моря починали вселяти в мені страх але я відчайдушно їх відганяла.

В ту ніч всі лікарі казали що це все. Марно надіятися бодай на щось. Але Георгій виявився впертим. Саме тому, що Михайло єдиний сказав що можливо це не кінець і якщо трохи почекати щось може змінитися, Георгій попросив саме його всі ці місяці лікувати Макса. Що він і робив. А чому вдома? Всі лікарі і медсестри були надто критичними і кожного разу дивлячись на них, ми бачили кінець. І вони не боялися про це казати…тому Георгій закупив всі необхідні апарати та перетворив кімнату Макса на палату з клініки. І він жодного разу не пошкодував через це…принаймні так я можу зрозуміти його поведінку за весь час.

Ми всі піднялися коли з дверей вийшов Михайло.

- Ну що?- спитався Георгій надто нервово.

- Думаю, вчора я зробив хибний висновок. Хоча…не знаю що відбулося за ті кілька годин за моєї відсутності, але думаю вам ще є за що поборотися. Показники змінилися. Думаю, скоро ви матимете те, за що боролися всі ці місяці.

- Тобто…він прийде до тями?- уточнив Георгій.

- Так. Сьогодні-завтра він отямиться. Спочатку можливо йому буде важкувато. Потрібно буде достатньо попрацювати щоб повернутися до форми, яка була в нього до цього всього інциденту. Але думаю, що більше уваги треба буде надати психічному відновленню. Невідомо які іще побічні дії міг призвести самі знаєте який препарат. Але…з вами це буде легше.

- А як щодо ходьби?- спитала Катя.

- Щодо цього не можу сказати точно, але думаю що йому просто заново знадобиться навчитися ходити.  Через падіння на скалу був забій, але він не спричинив серйозних травм які б завадили ходити. – знизив плечима лікар.

- Тобто…це не кінець як ви казали вчора. – сказав Георгій наче сам до себе.

- Це тільки початок. В нього важко повірити через всі ці обставини, але…думаю це краще ніж кінець.