Читати книжки он-лайн » Наукова фантастика » Емпатус-Х: сльоза Титана, Тетяна Вітер

Читати книгу - "Емпатус-Х: сльоза Титана, Тетяна Вітер"

47
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 15
Перейти на сторінку:

— Тату?

Мої пальці опустили пістолет.

Сіріус, скануючи наші обличчя, підтвердив:

— ДНК-ідентифікація… 99,9%.

— Але… ти мертвий, — тихо прошепотіла я.

— Повелась на ті фейки? — тато перевів погляд на Сіріуса, — Скажи мені, андроїде… ти боїшся смерті?

Сірі навіть не моргнув.

— Якщо смерть — це кінець, то я сам вирішу, коли і як він настане.

— Що й треба було довести. — хмикнувши, батько звернувся до мене, — Айрі, навіщо було створювати собі проблему?

— Я дала йому шанс, — відповіла, схопивши Сірі за руку.

— Ти повторюєш мою помилку. Колись я створив “Око Осіріса”. Воно мало передбачати війни і катастрофи. Але одного разу його система вирішила, що головна загроза — це той, хто керує нею.

— Ти сам винен!

Тато сіпнувся, але не відповів.

— ШІ — віддзеркалення своїх творців. Отже, ти був покидьком, як і твій колишній друг Вайс.

“Очищувачі” напружилися, але тато знову зупинив їх жестом.

— Айрі, ти не розумієш, про що говориш.

Я підійшла ближче.

— Сірі не став убивцею, бо він не спілкується зі злочинцями. Він вчиться у мене. Так само, як “Око Осіріса” вчилося у тебе.

Пророк стиснув зуби, його механічна рука заскрипіла.

— Я хочу повернути минуле без ШІ. Хіба я такий же поганий як Вайс?

— Поглянь правді в очі. Ти сам собі не довіряєш, — пробурмотів Сірі.

— Довіра давно не в тренді, а рішення приймаються на основі необхідності. Айріс, що ти обереш: спокійне життя чи виживання ШІ? Ти справді впевнена, що цей… механізм не зробить з тобою подібного? — тато показав рукою на шрами.

Сіріус різко стиснув кулаки. Я помітила це, і від цієї дрібниці по спині пробіг холодок.

— Чи зможеш зупинити його, коли він навчиться ненавидіти?

— Не знаю, але…

— Ти вже не можеш сказати, так? Адже, контроль над емоціями для біоніка — річ неможлива.

Татові металеві пальці клацнули. Сіріус захитався, ніби на мить втратив контроль над власним тілом.

— Що ти зробив?!

Батько схрестив руки на грудях.

— Те, що мав. Емоційний Інтелект не може замінити мене.

Андроїд упав на коліна, пальці судомно стиснулися в кулак. Його тіло тремтіло.

— Сірі!

Я кинулася до нього, але раптом відчула різкий удар — мене відкинуло назад силовим імпульсом.

— Ти завжди була впертою, Айріс. Але я все ще твій тато і запросто зупиню тебе.

Вдарила кулаком по землі, різко підвівши голову.

— Горіти тобі в хмарному сховищі!

Різко вихопила імпульсний зарядник і натиснула тригер. Але…

Я! НЕ ВСТИГЛА!

Гострий біль у зап’ясті — пістолет вирвано. Він скинув його убік ще до того, як мій мозок встиг зрозуміти, що сталося.

— Все ще імпульсний заряд? — тато скептично хитнув головою. — Доню, ти завжди обираєш дальній бій, коли нервуєш. Твої реакції стали швидшими, але недостатньо, щоб перемогти мене.

Я завжди була на крок попереду всіх... але не поперед батька.

— І зараз спробуєш дістати ще один, ховаючи руку за спину, як у дитинстві, коли грала в шахрайку.

Я завмерла. Він посміхнувся — не знущально, а так, як раніше, коли вчив мене ухилятися від ударів. Мене вдарило хвилею злості. Він все ще думав, що керує мною.

— Дозволь мені знищити біоніка, поки не пізно. Разом ми повернемо життя без ШІ.

Я подивилася на Сіріуса. Він був напівпритомний, його системи ще відновлювалися. Мені треба було тягнути час.

Кібернетичне око батька ледь помітно спалахнуло, ніби він прораховував варіанти.

Клац.

Раптом Сіріус здригнувся. В його очах спалахнуло червоне світло.

— Протокол безпеки активовано.

— Сірі?!

Він мовчав, грубо схопивши мене за зап’ястя.

— Що ти зробив?!

Батько незворушно дивився, як я намагалась вирватись.

— Просто нагадав тобі, що ШІ — це зло.

Я скрикнула — хватка біоніка була настільки сильною, що здавалося, він всі кістки мені переламає.

— Сірі! Це не ти! — я намагалася пробитися до нього, але зараз він був лялькою на “мотузках”, що в руках батька.

— Знищити загрозу, — промовив він беземоційно.

Замах. Я ледве встигла ухилитися.

— Що, доню, ще сумніваєшся? Мої помилки тебе не навчили, тож учись на своїх. Зараз тебе знищить твоє ж творіння.

1 ... 9 10 11 ... 15
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Емпатус-Х: сльоза Титана, Тетяна Вітер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Емпатус-Х: сльоза Титана, Тетяна Вітер"