Читати книгу - "Стів Джобс"

більше важелів упливу на Disney у майбутньому. Йому не подобалася роль звичайного підрядника — він хотів контролювати. Це означало, що Pixar доведеться принести свої власні фінансові інвестиції в майбутні проекти, і для цього потрібна буде нова угода з Disney.

Робота над фільмом прогресувала — і Джобс відчував усе більше радісного збудження з цього приводу. Раніше він вів перемовини з різними компаніями, починаючи від Hallmark і закінчуючи Microsoft, щодо продажі Pixar, але коли побачив, як Вуді й Баз ожили, то усвідомив, що, ймовірно, саме перебуває на межі перевороту в сфері кіноіндустрії. Коли сцени з мультфільму були завершені, він передивлявся їх знову й знову та запрошував друзів до себе додому, щоби вони могли розділити з ним його нове захоплення.

— Я не можу вам сказати, скільки версій «Історії іграшок» я передивився до того, як мультфільм вийшов у прокат, — сказав Ларі Елісон. — Зрештою то перетворилося на одну з форм тортур. Я вмикав мультик і бачив останніх десять відсотків покращень. У Стіва є нав’язлива ідея довести все до досконалості — як сюжет, так і технологію, — і його не влаштовує нічого, крім самої лише досконалості.

Джобсова думка про те, що його інвестиції в Pixar можуть згодом виправдати себе, була підкріплена тим, що Disney запросив його відвідати організований для преси урочистий перегляд сцен із мультфільму «Покахонтас» у січні 1995 року в наметі посеред Центрального парку на Мангеттені. На тій події виконавчий директор Disney Майкл Айзнер оголосив, що прем’єра «Покахонтас» відбудеться на Великій галявині Центрального парку перед 100 тисячами глядачів. Джобс був умілим шоуменом, який знав, як улаштовувати величні прем’єри, але навіть його вразив цей план. Прекрасний заклик База Рятівника «До нескінченності й далі!» раптово виявився вартим того, щоби до нього дослухатися.

Джобс вирішив, що вихід «Історії іграшок» того листопада стане хорошою нагодою, щоби зробити Pixar відкритим акціонерним товариством. Однак навіть ті банкіри, які зазвичай з готовністю інвестували, вважали цей проект підозрілим і казали, що нічого путнього з нього не може вийти. Протягом п’яти років Pixar нестримно втрачала гроші. Але Джобс був налаштований рішуче.

— Я хвилювався і доводив, що ми маємо дочекатися виходу нашого другого фільму, — пригадував Ласетер. — Стів не послухав мене й сказав, що нам потрібна була готівка для того, щоби зібрати гроші на свої фільми й переукласти угоду з Disney.

До нескінченності!

У листопаді 1995 року відбулися дві прем’єри «Історії іграшок». Disney організувала одну в El Capitan, величному старому театрі в Лос-Анджелесі, й збудувала іграшковий будиночок, у якому виступали герої мультфільму, коло нього. Pixar отримала жменю квитків, проте і сам вечір, і список запрошених зіркових гостей були продумані Disney, Джобс навіть не пішов туди. Натомість, наступного вечора він орендував Regency, схожий театр у Сан-Франциско, і провів свою власну прем’єру. Замість Тома Генкса і Стіва Мартіна були запрошені знаменитості Силіконової Долини, такі як Ларі Елісон і Енді Ґроув. Це було однозначно власним шоу Джобса; він, а не Ласетер, вийшов на сцену, щоби представити мультфільм.

Дуель прем’єр вивела на передній план наболіле питання: чиїм мультиком була «Історія іграшок» — Disney чи Ріхаг? Чи то Pixar була просто анімаційним підрядником, який допомагав Disney створювати мультфільми? Чи то студія Disney була звичайним дистрибутором і маркетологом, який допомагала Pixar представити його продукт? Відповідь знаходилася десь посередині. Питання полягало в тому, чи могли великі еґо — в основному ті, що належали Майклу Айзнеру і Стіву Джобсу, — пристосуватися до такого партнерства.

Ставки піднялися, коли «Історія іграшок» досягла фінансового успіху й отримала похвалу від критиків. Мультфільм «відбив» затрачені на нього кошти вже за перші вихідні: касовий збір із першого відкриття в самих лише Сполучених Штатах становив 30 мільйонів доларів. «Історія» стала найприбутковішим фільмом року, перемігши навіть «Бетмена назавжди» і «Аполлон 13» і зібравши 192 мільйони доларів виручки в США і 362 мільйони загалом по всьому світі. Як зазначається на сайті, на якому публікуються кінорецензії, Rotten Tomatoes, 100 % із 73 опитаних критиків висловили позитивний відгук. Ричард Корліс із часопису Time назвав мультик «найбільш винахідливою комедією року», Девід Енсен із NewsWeek оголосив його «дивовижею», а Джанет Маслін із New York Times рекомендувала його до перегляду дітям і дорослим як «витвір неймовірної кмітливості у найкращих дворівневих диснеївських традиціях».

Єдине, що неприємно зачепило Джобса, — що такі оглядачі, як Маслін, написали про «диснеївські традиції», а не про виникнення Pixar. Прочитавши її рецензію, він вирішив, що мусить піти в наступ, щоби підвищити рейтинг своєї компанії. Коли він із Лсетером пішов на телешоу до Чарлі Роуз, Джобс наголошував, що «Історія іграшок» була піксарівським мультфільмом, і навіть намагався наголосити на історичному моменті народження нової студії.

— З того часу, як вийшла «Білосніжка», кожна велика студія намагалася ввійти в анімаційний бізнес, але донині Disney була єдиною студією, яка випускала мультфільми, котрі би ставали блок-бастерами, — сказав він Роуз. — Pixar стала другою студією, якій удалося зробити це.

Джобс показав Disney просто як дистрибутора піксарівського фільму.

— Він постійно повторював: «Ми і Pixar — ото справжня потуга, а ви і Disney — лайно», — пригадував Майкл Айзнер. — Але саме ми зробили все для того, щоби з «Історії іграшок» вийшло щось притомне. Ми допомагали сформувати фільм і скликали всі наші відділи — від маркетологів, які досліджують споживацький ринок, до працівників телеканалу Disney Channel, щоби зробити цей мультфільм хітом.

Джобс дійшов висновку, що фундаментальне питання — чий то мультфільм? — краще вирішувати через укладання контракту, ніж за допомогою словесної війни.

— Після успіху «Історії іграшок», — сказав він, — я усвідомив, що нам час нарізати нову угоду з компанією Disney, якщо ми збиралися створити студію, а не залишатися підрядниками по найму.

Але для того, щоби стояти нарівні з Disney, Pixar мала прийти зі своїми грішми. А для цього потрібно було провести успішну первинну публічну пропозицію і перетворити фірму на ВАТ.

Первинна публічна пропозиція була оголошена рівно через тиждень після виходу «Історії іграшок». Джобс побився об заклад, що цей мультфільм стане успішним, і його ризиковане парі таки виплатилося — та ще й як. Як це було з перетворенням Apple на ВАТ, святкування мало за планом проводитися в офісі провідного синдикату, що виступав гарантом, у Сан-Франциско о сьомій ранку, коли акції виходили на продаж. Початковий план полягав у тому, щоби продавати перші акції за ціною близько 14 доларів за одиницю, щоб їх точно хтось купував. Джобс наполягав на тому, щоби поставити ціну в 22 долари, що дало би компанії більше