Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

Розділ 34

- Хм, а я все думав, коли ти мене про це запитаєш. … Її звати Ганна. Задовго до першої зустрічі з тобою я пустував з нею в одному ліжку. Ми з нею не були закохані, нічого такого, просто ублажав свою потребу. Ганна підходила мені по тим дивним стандартам мого лібідо. А недавно ми несподівано зустрілися з нею знову ...

Єву моментально занудило від ревнощів, і вона різко відсіла від нього на інший край ліжка, відвернувшись при цьому до вікна.

- Мені прийшла в голову думка, що якщо Ганна буде мене сексуально задовольняти, то вся моя тяга до тебе поступово зникне і я вирішу нашу проблему, - як ні в чому не бувало продовжував Адам, прекрасно розуміючи  її емоції. - Я так і не зрозумів , чи подобаюся я їй або їй більше подобаються мої гроші, я не особливо намагався вникнути. Ми навіть спробували зайнятися любов'ю, але ...

- Господи боже! - схлипнула Єва, починаючи дихати.

Підібравшись до неї ближче, Адам привернув її до себе знову :

- Але нічого не вийшло. В останню хвилину я не зміг звільнитися від думок про тебе і до свого ще більшого жалю я зрозумів, що тепер хочу лише одну єдину в світі жінку. Яка доводе мене до сказу. Вбиває, відроджує і знову зводить мене з розуму. Я робив все, що б змусити тебе злитися на мене, ненавидіти, забути, але ти як проклята прив'язалася до мене і все! ... Я ще не знаю, що ми будемо робити, - похитав він головою в черговий раз.

- Для початку на час розлучимося, хоча б на кілька днів. Мені потрібно подумати, відволіктися з Тітом, - з властивою їй рішучістю, Єва почала одягатися, але потім застигла. - Я ніколи і ні до кого не відчувала такого сильного почуття, Адаме. І я боюся так само як і ти. Боюся тебе любити, тому що любити тебе складно, але ще сильніше я боюся, що ми це втратимо. А ми не маємо права! Тому що я все ще люблю свого сина, - Єва раптом розплакалася, хоча обіцяла собі, що більше ні за що не стане показувати свою слабкість перед ним. - Я хочу бути з тобою і заради нього теж! - те, що вона побачила озирнувшись, потрясло її до глибини душі - в його очах тремтіли сльози.

Те, як він кивнув, означало, що на сьогодні ця розмова закінчена.

Адама і самого збентежила власна чуттєвість і він одразу зачинився назад в своєму захисному крижаному панцирі, залишивши її в такому неоднозначному настрої, що навіть не зволів попрощатися. Але тим не менше, після цієї ночі і одкровень ранку - у Єви почали відростати крила.

Його визнання ... це було щось особливо-трепетне. І чим більше Єва про це думала, прокручуючи в голові кожну його фразу - тим сильніше її розпирало від ейфорії щастя. Це було дивом, зціленням, знаком. Немов в Сахарі забило джерело, немов послання з космосу від дружньої раси, немов хворий, який прокинувся після довгої коми.

Вона ходила по офісу з дурнуватою посмішкою, спантеличуючи свою команду.

- Сподіваюся, у тебе народилася ідея на рахунок реклами на паперових пакетах? - чи то жартуючи, чи то з надією поцікавився Мілтон. - Або ми нарешті придбали жирного клієнта? Ми вже давненько не просували ексклюзивні тачки, - з мрійливої тугою, проказав він. - Скажи що-небудь, а то всі інші думають, що в тебе просто з’явився коханець.

Єва фиркнула, пригнічуючи смішок, серйозний вигляд їй сьогодні напускати не представлялося можливим:

- Я сьогодні побіжу раніше. Хочу показати одному місто. Так що дзвоніть мені лише в крайньому випадку. Якщо прийдуть купальники - відправляй їх до Лайзи.

- О, ні, тобто справа все ж таки в черговому романі? - розчаруванню на пухкому обличчі Мілтона не було меж.

- Непристойно питати дівчину про такі речі.

    З Тітом неможливо було хандрити, нервувати або залишатися серйозним, ні, тільки посмішки, сміх, аж до виступаючих сліз і маса вражень. Саме його вираз обличчя і рухлива міміка вже викликали до нього інтерес, змушуючи усміхатися і світлішати. А чого тільки варто було його почуття гумору і очі з іскрами неординарного розуму. Через дві години прогулянки по Бостону Єва була в захваті від Тіта, він неможливо подобався їй, як людина і вона була щиро рада, що одного разу зустріла його на своєму шляху.

- Так ти все ж таки впевнена, що ми побачили тільки малу частину твого улюбленого Бостона, цієї перлини в царстві кам'яних джунглів? - Тіт перевірив заряд на своїй камері. - І як там на рахунок містера Арктики? Щось ти про нього мовчиш. Сьогодні він заскочив вельми задумливий, змусив себе крізь зуби зі мною привітатися, переодягнувся і звалив. Заспокой мене, скажи, що у вас все налагоджується або мені доведеться вбити його з чистою совістю, бо мені він абсолютно не подобається.

- Не смій його ображати. Я дуже його кохаю, і він тільки прикидається  таким паршивцем. Сьогодні Адам сказав, що відчуває до мене любов, що як би він не намагався звільнити від мене свої думки - він не в змозі з цим впоратися. Тільки його це страшно лякає. Адам не такий, як більшість чоловіків. Він особливий, - взявши Тіта під руку, Єва стомлена, але щаслива йшла поруч з ним в сторону ботанічного саду.

- О, так, він дуже особливий, - багатозначно пограв бровами Тіт. - Тобто його тягне до тебе зі страшною силою, але цей баран норовиться, виносячи мозок собі, тобі, а заодно і всім оточуючим, щоб не розслаблялися. Він їй бачте сказав! Хм, і вона рада радіти! А ти типу цього раніше не розуміла, я от зразу це  помітив, в першу ж хвилину нашої «душевної» зустрічі в аеропорту. Що цей дурень закоханий в тебе по самі вуха. Або тільки коли ти зрозуміла, що закохана в нього - різкість і кут твого зору помітно розширилися ? Ви обидва з привітом, і тому чудово один одному підходите. Я одного не розумію, навіщо потрібно було розлучатися ?! Навіщо продовжувати тягнути «кота за хвіст» і ходити колами? Чому б вам просто не зійтися і жити собі разом, люблячи один одного скільки влізе?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍