Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

- Ну, кохають не за щось, - розхвилювалася Єва, розуміючи, що саме від цих її слів буде залежати їхнє майбутнє. - Просто в душі народжується таке дивовижне тепло, така потреба віддати його саме тобі, навіть якщо при цьому я всього лише торкнуся поглядом кінчиків твоїх вій. Я люблю нез'ясовно, без причин, з божевільним бажанням зробити тебе щасливим і при цьому стати щасливою самій. Приймаю твій поганий характер, перепади настрою і цю манеру дивитися, тому що кохаю, бо бачила твою душу, бо знаю, що ти тільки мій. ... Мій улюблений мучитель.

Адам сидів на ліжку, важко здіймаючи грудьми, з самим нещасним виглядом.

- Ти хоч уявляєш в якому я жаху? Єво ...   - він похитав головою, як здалося їй - з гіркотою. - Коли ти в перший раз сказала мені про це - я не на жарт злякався, зрозумівши, що нам потрібно триматися один від одного подалі. Що я не витримаю твоїх почуттів, що це пекельно боляче, особливо коли втрачаєш цю прокляту любов! Я вже був розчавлений нею не раз, - коли він підняв на неї свої очі, Єва нарешті побачила в них колишнього Адама. - При слові любов у мене починається дика паніка. ... Тому що я дуже ... любив свою маму. ... Любив навіть коли вона карала мене і йдучи кидала. Але мама вбила в мені цю любов, відбивши назавжди бажання любити когось ще. ... А потім з'явився наш син і ...

У наступну секунду Єва вже сиділа у нього на колінах, притискаючи його голову до своїх грудей.

- І тут ти говориш мені про свою любов, і я бачу, що це правда. Найстрашніше, ... що ... я ... покохав тебе раніше, ніж ти мене.

Єві здалося, що вона ось-ось знепритомніє, тіло зомліло, а розум цим його визнанням порвало на безліч всесвітів.

- Що буде, - продовжував Адам, - Якщо я втрачу і цю любов? Я не боюся смерті, але я боюся цих мук втрати. Я втратив голову, коли помер Нік, але твоя втеча мене остаточно вбила. І ті мої почуття, що тоді зароджувалися до тебе ... теж. Принаймні, я так вважав. Це набагато, набагато гірше смерті, це проклята нескінченна агонія. ... Потім ти повернулася і з лахміть моєї зім'ятої душі раптом полізло це ... оживаюче почуття до тебе. Ти вперто змушуєш мене страждати, - скинувшись, Адам заглянув їй в очі. - Як скажи, після всього я можу дати силу цьому почуттю ?

- Єдине, про що я прошу - не вбивай в мені мою любов, - пошепки і поцілунком відповіла Єва. - Не все завжди повинно закінчуватися погано. Дай цьому час. … Хто вона? - ткнувшись йому в плече, поцікавилася вона вже іншим тоном.