Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

Чоловік накрив її легким пледом. Дівчина із задоволенням заплющила очі, які досі пекло від солоних сліз. А тоді зі здивування зрозуміла, що Денис повернувся. Він приніс з її спальні додаткові подушки й поклав їх там, де кілька хвилин тому лежав сам.

– Тут немає стіни, щоб притиснутися, – ніжно проказав. – Спи.

Поцілував її у щоку і вийшов з залу, тихо прикривши за собою двері. Притиснувшись до пухової стіни, Софія відразу задрімала.

 

Денису подобалося готувати у Софії. Чи то через те, що кухня була по-домашньому зручною. Чи, тому що він знав, що все, що він приготує, їй смакуватиме, бо вона носить його дитину, – а в нього з малюком, очевидно, однакові смаки.

На вечерю він зробив для них кабачковий крем-суп, грінки та салат з помідорів та руколи, – звучить красиво, а готувати просто. Доки чекав на Софію, написав Микиті й той відразу погодився допомогти з поїздкою.

Він чув, як телефон Софії загудів. З її слів, чоловік зрозумів, що вона говорить з мамою. Дівчина запевняла, що почувається добре і нічого не потребує.

Підсвідомо відчуваючи, що розмова от-от закінчиться, Денис почав розставляти посуд.

І справді, як тільки він налив суп у тарілки, дівчина вийшла на кухню.

– Все добре? – непокоївся через дзвінок.

– Так. Це разом батьки, як вулкан. А по окремості дуже люблячі та турботливі. Мама пообіцяла, що тато завтра привезе мені ще сушки для узвару. Ніколи не готувала крем-суп, – кивнула на страву. – Однак пахне апетитно, – похвалила його.

– Тобі сподобається, – запевнив. А коли вона звела доверху одну брову, додав, – бо мені смакує, – засміявся.

Дівчина теж повеселішала. За їжею чоловік розпитував про поїздку. Софія запевнила, що добре почувається у транспорті й зовсім не відчуває руху. Перелічила що братиме з собою у дорогу, бо він хвилювався що дорожня сумка виявиться важкою. Питав, що вона планує робити з подругами. Софія розповіла про їхню традицію зустрічатися у кафе, яке розташоване неподалік парку розваг і їсти морозиво. Житимуть вони у Дани, яка на час роботи над фільмом орендує квартиру в столиці. А далі театр, музеї, кіно, торгові центри…

Те, що він почув, йому сподобалося. Ліна вже була заміжня. А Дана та Уляна, за словами Софії, не надто були зацікавлені у походеньках нічними клубами та знайомстві з мужиками на вулиці. Після вечері вони прогулялися парком. А коли повернулися до будинку, то спинилися біля її хвіртки. Підсвідомо Софія власним тілом перегородила йому вхід на своє подвір’я.

– Софіє, я хотів запропонувати тобі…

Але дівчина його перебила.

– Я знаю, що ти скажеш: менше бачитися з батьками, – кисло усміхнулася. – Сьогодні…, – він знав, про що вона думає: щоразу коли мова заходила про її батьків, у дівчини прорізалася зморшка на переніссі. – Загалом, дякую за твоє розуміння. А з рештою, я розберуся сама.

Денис сумно кивнув. Стиснув пальцями паркан. Він не хотів їхати. Не хотів прощатися. Йому потрібно було залишитися і цілувати її до запаморочення. Натомість…

– До зустрічі, – мило мовила йому.

– Добраніч, – проказав і заскочив у машину.

Чорт! За законом жанру, у їхній історії, антагоністом повинна була стати його колишня пришелепкувата коханка, вперте бажання свободи чи неочікуваний залицяльник Софії з минулого.

Але життя – не підвладне канонам.

Хто б міг подумати, що їхньому з Софією щастю завадять її батьки та найкращі друзі?

Але найгірше було те, що Ворон не знав, як з ними боротися.