Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"

З кожним ударом серця полум’я ставало все яскравішим, випромінюючи сліпуче світло, завдяки якому шарги прийняли абияк складені гілки хмизу за невеликі курені.

Підібравшись до табору, свинорилі мружачись і прикриваючи долонями очі, спрямували свої сокири на беззахисні будови, і в цей момент вогняна куля вибухнула.

Охоплені полум’ям і засліплені шарги, видаючи жалібний вереск, почали хаотично носитися, стикаючись лобами й падаючи на землю. Деякі, так і не зустрівши на своєму шляху перешкоди, не зупиняючись бігли далі в ліс, висвітлюючи підступи до табору.

Шаргів усе ще залишалося вдосталь і потрібно було користуватися моментом, поки ворог дезорієнтований і не здатний навалитися натовпом. «Масовий прокол буття» і ми переміщуємося в саму гущу ворогів, залишивши Леворда охороняти наші припаси.

Попри силу й досвід альбіноса, завжди залишалася вірогідність напоротися на випадковий клинок, тим паче під час такої купи-мали. До того ж на відміну від бою з гнорлом, допомога Леворда нам зараз точно була не потрібна.

Випустивши кігті, я двома випадами відправляю найближчих шаргів у небуття, поруч Рааль вибухає серією блискавичних ударів. Ведмідь дико реве й немов билинний богатир, орудуючи булавою та щитом, розкидає полчища дезорієнтованих ворогів.

На мене вискакує відразу два сворга. На щастя, вони не схожі на попередніх супротивників. Пропускаю повз себе січний удар першого, заходжу за спину й відвісив копняка, надаю своргу прискорення, а вже за мить чую, як той врізавшись в дерево падає на землю. 

Другий, не очікуючи такої швидкої розправи над своїм сорильником, занадто концентрується на використанні навички й не встигає вчасно відреагувати на випад кігтя в серце.

Тим часом перший сворг прийшов до тями й почав підійматися на ноги. Не даю йому зробити цього і, немов таран, врізаюся у свинорилого, знову кидаючи його на землю. Дезорієнтований сворг, що розпластався зірочкою на землі, отримує завершальний удар кігтем у шию. Піднявши голову, розумію, що бій майже закінчено, лише Ведмідь із Міргом досі ганяють рештки шаргів лісом.

Нічний привал добіг кінця, оскільки ні в кого не було бажання продовжувати ночівлю в оточенні мертвих тіл. Зібравши мізерну поклажу, ми продовжили свій шлях.