Читати книгу - "Homo Deus"

винагороди — щастя, мир, процвітання й навіть вічне життя — однак тут, на Землі, з допомогою технологій, а не після смерті з допомогою небожителів.

Ці нові технорелігії можна розділити на два основних типи: техногуманізм і релігію даних. Релігія даних стверджує, що люди виконали свою космічну місію і тепер мають передати естафету абсолютно новим видам сутностей. Ми обговоримо мрії та страхіття релігії даних у наступному розділі. Цей розділ присвячено радше консервативному віровченню техногуманізму, яке все ще вважає людей вершиною творення й звертається до багатьох традиційних гуманістичних цінностей. Техногуманізм погоджується, що Homo sapiens, яким ми його знаємо, уже пройшов свій історичний шлях і буде зайвим у майбутньому, однак його вдосконалені фізичні й ментальні здібності допоможуть йому зберегти себе навіть у протистоянні найскладнішим несвідомим алгоритмам. Оскільки інтелект відділяється від свідомості, і тому, що несвідомий інтелект розвивається з карколомною швидкістю, люди повинні активно вдосконалювати свій розум, якщо хочуть залишитися в грі.

Сімдесят тисяч років тому Когнітивна революція трансформувала розум Sapiens, тим самим перетворивши непомітну африканську мавпочку на правителя світу. Удосконалений розум Sapiens раптово отримав доступ до величезного царства міжсуб’єктних стосунків, що дало йому змогу створювати богів і корпорації, будувати міста й імперії, винаходити письмо й гроші, зрештою, розщепити атом і дістатися Місяця. Як ми знаємо, ця революція, що роздробила Землю, була результатом кількох малих змін у ДНК Sapiens і незначного перепланування людського мозку. Якщо так, стверджує техногуманізм, можливо, кількох додаткових змін нашого генома і додаткового перепланування мозку буде достатньо, щоб розпочати другу Когнітивну революцію. Ментальне оновлення першої Когнітивної революції дало Homo sapiens доступ до міжсуб’єктного царства й перетворило їх у правителів планети; друга Когнітивна революція може дати Homo deus доступ до нових царств, які неможливо уявити, і зробити їх господарями галактики.

Ця ідея — вдосконалений варіант старих мрій еволюційного гуманізму, що лише сто років тому закликав до створення надлюдей. Однак, тоді як Гітлер і його .наступники планували створити надлюдей за допомогою вибіркового розмноження й етнічних чисток, техногуманізм XXI століття сподівається досягти цієї мети більш мирним шляхом — за допомогою генної інженерії, нанотехнологій та інтерфейсів мозок-комп’ютер.

ПРОГАЛИНА В РОЗУМІ

Техногуманізм хоче вдосконалити людський розум і дати нам доступ до невідомого сприйняття й невідомих станів свідомості. Однак реконструкція людського розуму — неймовірно складна і небезпечна справа. Як було сказано в розділі з, насправді ми не розуміємо розуму. Ми не знаємо, як розум виникає і в чому його функція. Через спроби і помилки ми навчаємося, як формувати ментальний стан, однак рідко усвідомлюємо всі наслідки таких маніпуляцій. Що ще гірше, позаяк ми не знайомі з повним спектром ментальних станів, ми не знаємо, яку ментальну мету встановити для самих себе.

Ми схожі на жителів малого ізольованого острова, які щойно сконструювали перший човен і збираються поставити вітрила, не маючи ані карти, ані навіть пункту призначення. Жителі нашого уявного острова принаймні усвідомлюють, що займають лише маленьку частинку землі у великому і загадковому морі. Ми ж, навпаки, не можемо осмислити, що живемо на маленькому острові свідомості в, напевно, необмеженому океані чужих ментальних станів.

Подібно до того, як спектр світла і звуку значно ширший, ніж ми, люди, можемо бачити і чути, спектр ментальних станів значно більший, ніж ми, пересічні люди, уявляємо. Ми можемо бачити світло з довжиною хвилі лише від 400 до 700 нанометрів. Понад цю вузеньку щілину людської видимості простягається невидиме, але величезне царство інфрачервоних, мікро- і радіохвиль, а нижче — темні домініони ультрафіолету, рентгенівського та гамма-випромінювання. Так само спектр можливих ментальних станів може бути необмеженим, але наука дослідила лише два маленьких сектори: субнормальний і WEIRD.

Протягом більш ніж століття психологи й біологи проводили на людях, що страждали від різних психічних розладів і ментальних захворювань від аутизму до шизофренії, усебічні дослідження. Тож нині маємо детальну, хоча й неповну карту субнормального ментального спектра: зону людського сприйняття, що характеризується менш ніж нормальною здатністю відчувати, думати чи спілкуватися. Одночасно вчені досліджували ментальні стани людей, що вважалися здоровими й нормальними. І абсолютна більшість наукових досліджень людського розуму й людського сприйняття проводилася на людях із західних, освічених, індустріалізованих, багатих і демократичних (Western, educated, industrialised, rich and democratic — WEIRD) країн, що не дають репрезентативної вибірки людства. Проведені досі дослідження людського розуму припустили, що Homo sapiens — це Гомер Сімпсон.

У поворотних дослідженнях 2010 року Джозеф Генріх, Стівен Дж. Гейне й Ара Норенцаян систематично оглянули всі праці, що стосуються шести різних галузей психології, опубліковані в провідних наукових журналах від 2003 до 2007 року. Виявилося, що, хоча ці статті часто містили широкі заяви про людський розум, більшість із них базувалася виключно на вибірці WEIRD. Наприклад, у статтях, надрукованих у Journal of Personality and Social Psychology, — можливо, найважливішому журналі в галузі соціальної психології, —“96 % відібраних індивідів належали до WEIRD, а 68 % становили американці. Ба більше, 67 % американських піддослідних і 80 % не американських були студентами психології! Інакше кажучи, понад дві третини індивідів, обстежених для статей, опублікованих у престижному журналі, були студентами психології західних університетів. Генріх, Гейне та Норенцаян напівжартома запропонували, щоб журнал змінив свою назву на «Журнал психології особистості та соціальної психології американських студентів-психологів». Студенти психології виступають у багатьох дослідженнях, бо їхні професори зобов’язують їх брати участь в експериментах. Якщо я — професор психології в Гарварді, мені значно легше провести експерименти на моїх студентах, аніж на жителях кримінальних нетрів Бостона, не кажучи вже про поїздку до Намібії й опитування мисливців-збирачів у пустелі Калахарі. І цілком можливо, що жителі нетрів Бостона й калахарські мисливці-збирачі мають такі ментальні стани, яких ми ніколи не виявимо, змушуючи студентів-психологів з Гарварду заповнювати довжелезні анкети чи встромляти свої голови в сканери МРТ.

Навіть якщо ми подорожуватимемо по багатьох країнах, то все одно охопимо лише обмежену частину ментального спектра Sapiens. У наш час на всіх вплинула модерність, і всі стали членами єдиного глобального села. Хоча мисливці-збирачі в пустелі Калахарі дещо менш модерні, аніж студенти-психологи Гарварду, вони не з’явилися в капсулі часу з віддаленого минулого. На них теж вплинули християнські місіонери, європейські торговці, багаті екотуристи й допитливі дослідники (є такий жарт, що в пустелі Калахарі типове плем’я мисливців-збирачів складається з двадцяти мисливців, двадцяти збирачів і п’ятдесяти антропологів).

До того, як сформувалося глобальне село, наша планета була