Читати книгу - "Після тебе"

ниточках, підсвічені неяскравим світлом. Марк поцілував мою руку та сказав, що таке відбувається вперше відтоді, як він започаткував групи підтримки. Я з подивом помітила, що Наташа і Вільям багато часу проводять удвох.

Ми з Лілі розставили їжу на столику, а Джейк узяв на себе обов’язки бармена та почав розливати шампанське, явно вдоволений такою відповідальністю. Вони з Лілі вдавали, що не помічають одне одного, — так завжди роблять підлітки, коли опиняються в компанії, де дорослі чекають, що вони почнуть спілкуватися. Коли вона зрештою наважилася підійти до нього та надто офіційно простягла руку, він повільно всміхнувся.

— Якась частина мене хоче, щоб вони потоваришували, а другу частину це страшенно лякає, — прошепотів мені Сем.

Я ковзнула рукою в задню кишеню його джинсів.

— Вона щаслива.

— Вона чудова. А Джейк щойно розійшовся зі своєю дівчиною.

— А що поганого в тому, щоб жити на повну, містере? — пожартувала я. Сем застогнав. — Та я жартую. Джейк у безпеці. Вона ще рік житиме в Оксфордширі.

— З вами двома ніхто не може бути в безпеці. — Він нахилився, і на дві секунди увесь світ зник у його поцілунку. — Мені подобається твоє вбрання.

— Не надто легковажно? — Я розправила смугасту спідницю.

У цій частині Лондона безліч вінтажних магазинів, і минулої неділі я на весь день загубилась серед вішаків зі старим шовком та перами.

— А мені подобається, коли ти легковажна. Хоча шкода, що ти більше не носиш отой костюм сексуального ельфа.

До нас наближалася моя мати, і Сем ступив крок назад. У мами в руках була ще одна пачка серветок.

— Як почуваєшся, Семе? Бачу, одужуєш?

Вона двічі приїздила до Сема в лікарню, турбуючись про нещасного, полишеного на лікарняні харчі. Привозила домашні сосиски та сендвічі з яйцем і майонезом.

— Уже краще, дякую.

— Тільки не перенапружуйся. Не піднімай нічого. Дівчата чудово з усім упораються.

— Ну, мабуть, почнемо, — сказала я.

Мама глянула на годинник, а потім роззирнулася.

— Може, почекаємо ще хвилин п’ять? Нехай усі вип’ють іще по скляночці?

Боляче було дивитися на її надто радісну, напружену посмішку. Сем підійшов до неї та взяв під руку.

— Джозі, а покажіть мені, будь ласка, оті салати. Я наче забув заправку принести.

— …А де ж вона сама?

Юрбу коло столика охопило якесь хвилювання. Ми всі повернулися на голос.

— Боже, це дійсно на даху! Томмі, а може, ти зі мною жартуєш?

— Бернард! — мама поклала серветки.

Над парапетом з’явилося татове обличчя. Він оглянув усіх присутніх, заліз нагору та радісно свиснув, побачивши вид на місто. На лобі блищав піт.

— Луїзо, матір Божа, нащо було влаштовувати все це так високо!

— Бернарде!

— Та ми ж не в церкві, Джозі. І взагалі, у мене новина.

Мама роззирнулася навколо.

— Бернарде, зараз не найкращий…

— А ось і новина!

Тато нахилився та обережно закотив обидві штанини: спочатку ліву, потім праву. Я побачила бліді гомілки, вкриті дрібними плямами. Усі мовчки стояли. Він витяг ногу вперед:

— Гладенькі, як у немовляти! Ну ж бо, Джозі, торкнися!

Моя мати нервово підійшла та провела пальцем по татовій нозі, а потім поплескала долонею.

— Ти сказала, що будеш сприймати мене серйозно, якщо я зроблю епіляцію воском. Ну ось.

Мама ніяк не могла повірити.

— Ти проепілював собі ноги?

— Ага. І якби я знав, що тобі доводиться терпіти, серденько, я б не розкривав свій дурний рот. Це ж просто катування якесь! Хто, в біса, вважає, що це нормально!

— Бернарде…

— Мені начхати! Джозі, це просто пекло! Але якщо це допоможе нам помиритися, я готовий зробити це ще раз. Я скучив. Дуже скучив. Мені все одно — ходи хоч на сотню тих курсів. Феміністична політика, східні вчення, макраме для собак — що завгодно, аби тільки ми були разом. А щоб довести, що я готовий на все, я наступного тижня записався на епіляцію інтимної зони… що таке?

— Капець, — мовила сестра.

— Господи! — Мама схопилася за голову.

Сем почав труситися від сміху.

— Зупини їх, — пробурмотів він. — Зупини, бо в мене шви розійдуться.

— Я на все готовий. Хай мене чорти обскубуть, як ту курку, — аби тільки ти зрозуміла, як багато означаєш для мене.

— Що ти робиш, Бернарде!

— Джозі, я не жартую. Я у відчаї.

— Тепер усі зрозуміють, чому моя родина не схильна до романтики, — пробурмотіла Тріна.

— А що таке епіляція та інтимна зона? — запитав Том.

— Як же я скучила за тобою, старий ти дурню! — Мама обійняла тата за шию та поцілувала. На його обличчі з’явилося неймовірне полегшення. Тато опустив обличчя на мамине плече, узяв її за руки, наче маленький хлопчик, і почав вкривати поцілунками її волосся.

— Буе, — почувся голос Тома.

— І що, мені не треба буде…

Мама погладила його по щоці.

— Скасуємо твій запис.

Тато розслабився.

— Ну, — почала я, коли переполох стих, а, судячи з червоного обличчя місіс Трейнор, Лілі пояснила, на що саме мій батько планував піти заради кохання, — у всіх є що випити? Може, тоді почнемо?

Усі відсміялися з татового жесту, потім Трейнорам знадобилося терміново змінити немовляті підгузок, потім з’ясувалося, що Том кидав яєчні сендвічі на балкон містера Ентоні Ґардінера (і його новенький дизайнерський шезлонг, яким він замінив колишній), — так минуло ще двадцять хвилин, перш ніж на даху знову запала тиша. Хтось почав проглядати свої шпаргалки та прокашлюватись, готуючись до промови. Тим часом слово взяв Марк. Він виявився вищим, ніж я думала, — коли я його бачила раніше, він завжди сидів.

— Вітаю всіх! Перш за все, я хотів би подякувати Луїзі за те, що вона запропонувала це чудове місце для прощальної зустрічі нашої групи. Є щось символічне в тому, що ми вознеслися так близько до небес… — Він зробив паузу, поки всі сміялися. — Таку церемонію ми проводимо щороку, але вперше на ній присутні й інші люди — думаю, це добре, що ми щиро приймаємо друзів, бо всі присутні знають, як важко втратити кохану людину. Так що офіційно приймаю всіх у нашу групу!

Джейк стояв за плечем свого батька — світловолосого чоловіка з ластовинням. Я ніяк не могла на нього дивитись і