Читати книгу - "Війна Калібана"

потім повернулась до камери. Виглядала вона втомленою. Виснаженою.

- Моє ім’я Нікола Мулко. Я була одружена з Праксідікі Менґом, чоловіком який кинув клич про допомогу для пошуків нашої дочки… моєї дочки, Мей.

На щоку впала сльоза, але вона її не витерла.

- Те що ви не знаєте – те що ніхто не знає, - що Праксідікі Менґ це монстр у людській подобі. Весь час, після того як я полишила його, я намагалася забрати дочку. Я вважала що його жорстоке ставлення до мене було лиш між нами. Я не вважала, що він робитиме їй боляче. Але новини, які доходили до мене від друзів, що лишились на Ґанімеді після мого переїзду…

- Нікола, - попросив Пракс, - Ні. Не роби цього.

- Праксідікі Менґ це жорстока і небезпечна людина, - вела своєї жінка на екрані, - Як мати Мей я вірю, що відколи я покинула його, мало місце жорстке емоційне, фізичне і сексуальне ставлення до дівчинки. А це підозріле її зникнення під час проблем на Ґанімеді лиш прикриття того факту що він її нарешті вбив.

По її щокам тепер густо текли сльози, але голос і очі були мертвими, немов у тижневої риби.

- Я нікого крім себе не звинувачую, - сказала вона, - я не мала покидати те місце, якщо не могла забрати свою дівчинку з собою.

 

Розділ тридцять сьомий: Авасарала.

 

- Я нікого крім себе не звинувачую, - мовила заплакана жінка і Авасарала зупинила відтворення, відкинувшись назад в кріслі. Її серце билося швидше ніж зазвичай, і здавалося, можна відчути як думки пробігають прямо під льодом її напруженої свідомості. Було таке враження, що якби хтось підійшов і приклав вухо до її голови то міг почути як бурчить її мозок.

Боббі сиділа на ліжку з балдахіном. Присутність морпіха робила ліжко маленьким, що само по собі вражало. Права нога була підігнута під неї а на хрусткому, золотому з зеленим покривалі у безладі лежали гральні карти. Значить про солітер вона забула. Марсіянка дивилась на неї, і Авасарала відчула, як губи складаються у повільній посмішці.

- Отже, мене виграно, - сказала літня леді, - вони його злякалися.

- Хто кого злякався?

- Еррінрайт пішов проти Голдена і цього виродка Менґа, ким би він не був. Вони примусили його вступити в бій. Цього вже не спинити.

- Ви не вважаєте що ботанік прибив свою дитину?

- Може бути, але це – вона постукала по завмерлому, мокрому обличчі колишньої пані Ботанікової, - це брудна кампанія. Я закладаюся на тижневу платню, що я обідала з жінкою, яка компанію сю координує.

Скептичний погляд Боббі примусив її посміхатися ще ширше.

- Це, - сказала Крісьєн, - перша справді гарна річ, яка сталася, відколи ми ступили на борт цього літаючого будинку розпусти. Мені треба повертатися до роботи. Хххолєра, хотіла б я бути у своєму офісі.

- Хочете чаю?

- Джину, - відповіла старенька, вмикаючи камеру на терміналі, - це треба відсвяткувати.

У вікні, що показувало зображення з власної камери, вона виглядала меншою аніж почувалась. Кімната була створеною так, щоби привертати увагу під яким кутом камеру не постав, типу якась поштівка. Будь-хто, хто подорожував яхтою, міг вихвалятися не кажучи ні слова, проте при слабкій гравітації її волосся стовбурчилося, немов щойно з ліжка. На додачу вона виглядала емоційно виснаженою і якось стиснуто.

Покинь це, казала вона собі. Знайди маску.

Зробила глибокий вдих, показала непристойний жест камері і почала запис:

- Адмірале Саутер. Я дуже вдячна за ваше останнє повідомлення. Дещо потрапило в моє поле зору і я вважаю що це може бути для вас цікавим. Здається хтось точить зуб на Джеймса Голдена. Якби я була з флотом, а не бовталася по йобаній сонячній системі, я б запросила вас на філіжанку кави і ми обговорили б ситуацію, але так як наразі це не можливо, тож відкрию для вас деякі з моїх особистих файлів. Я слідкувала за Голденом. Гляньте на те що в мене є і скажіть чи помічаєте те саме що і я.

Вона відправила повідомлення. Наступною річчю, яка б мала сенс була розмова з Еррінрайтом. Якщо ситуація була такою, якою вона є на думку їх обох, ї варто тримати його залученим і пов’язаним. Довгий час вона коливалась, чи варто робити вигляд що правил дотримано? Боббі забовваніла по праву руку, поставивши з м’яким стукотом на стіл склянку з джином. Авасарала узяла склянку і ледь вмочила губи. Особиста марка джина від Мао була чудовою, дарма що без дольки цитрини.

Ні. До сраки Еррінрайта. Вона відкрила свою адресну книгу і почала переглядати імена, поки не знайшла те що шукала. Потім натиснула «запис».

- Пані Корліновські, я щойно переглянула відео, яке звинувачує Праксідікі Менґа у поганому поводженні з його маленькою, симпатичною дочкою. З яких це пір відносини ООН зі ЗМІ перетворились на йобаний суд по шлюборозлучним справам? Якщо спливе наша дотичність до цієї ситуації, то я бажаю знати про чию відставку я маю оголосити у новинах. Прямо зараз я вважаю що про вашу. Передайте Річардові моє кохання і дайте відповідь, поки я не звільнила вашу некомпетентну дупу через некомпетентність.

Закінчила запис і відправила його.

- Це вона все організувала? – поцікавилась Боббі.

- Можливо, - Крісьєн ще сьорбнула джину. Він був добрячим. Якщо вона втратить обережність, то вицмулить багацько, - а якщо ні, то знайде хто це зробив і принесе на тарілочці з золотою лямівкою. Страхополох ця Емма Корліновські. За що я її і люблю.

Протягом наступної години вона відправила ще більше десятка повідомлень. Вистава, вистава і ще раз вистава.

Вона почала пильне розслідування щодо колишньої дружини Менґа і чи може ООН відповідати за наклеп. Вона накрутила хвоста координатору допомоги з Ґанімеду, вимагаючи усю можливу інформацію про Мей Менґ і її пошуки. Вона відправила запит з високим пріоритетом щодо ідентифікації лікаря і жінки з голденівського відео а потім надіслала давньому колезі що займався базами даних двадцяти хвилинне, незв’язне відео з коротеньким, невисловленим проханням про те саме прихованим між словами.

Еррінрайт змінив правила гри. Якби вона мала свободу, то її ніхто б не зупинив. Наразі вона дійшла висновку, що кожен її рук може фіксуватися, і використовуватися проти неї майже миттєво. Проте Еррінрайт і його союзники були лише людьми, тож якщо вона триматиме твердим постійний