Читати книгу - "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді"

поговорити з працівником ювелірної крамниці, який продав йому мій «Rolex»? Чи з працівниками аеропорту, щоб перевірити перелік тих, хто виїздив до Європи? Паспортний контроль?

— Якщо він узагалі полетів до Європи. Лікарю Стрейдер, вам відомо тільки те, що він вам сказав. Те, що він хотів вам сказати. Поміркуйте: у нас немає жодного незалежного джерела інформації. Він платив за все готівкою. Жодних сумнівів, цей чоловік — справжній професіонал. Нам слід повідомити про цей випадок ФБР — поза сумнівом, банк уже це зробив, бо їх зобов’язують повідомляти про шахрайство на міжнародному рівні. Ось номер, за яким можна зателефонувати — просто попросіть з’єднати вас із будь-яким вільним агентом. Я могла б вам із цим допомогти, але в такому разі ваші витрати на юридичні послуги значно зростуть. Більшість запитань, що ви їх озвучили, — вела далі Керол, — стосуються розслідування, а не юридичних моментів, тож відповіді на них краще отримати від приватного детектива. Якщо бажаєте, можу дати контакти гарного спеціаліста, але раджу бути обережним: не витрачайте забагато грошей та зусиль на те, що зрештою виявиться марною справою. Я бачила чимало таких справ. Подібним злочинцям зазвичай вдається втекти. А якщо їх і ловлять, грошей у них зазвичай уже немає.

— А що може зрештою трапитися з такими мерзотниками?

— Здебільшого вони схильні до самодеструкції. Рано чи пізно ваш містер Макондо завдасть собі шкоди: наважиться на великий ризик, можливо, обере «не ту» жертву і зрештою опиниться в багажнику машини.

— Можливо, він уже крокує цим шляхом, — зауважив Маршал. — Погляньте, який ризик і яка жертва — психоаналітик! Визнаю: це спрацювало, але ж він обрав висококваліфікованого спеціаліста, який аналізує людську поведінку, — того, хто може легко помітити обман.

— А отут я з вами не погоджуся, лікарю Стрейдер. Мій досвід свідчить про протилежне. Звісно, я не маю права обговорювати свої джерела, однак маю численні докази того, що психотерапевти можуть бути надто довірливими. Зрештою вони звикли до того, що люди говорять їм правду, адже пацієнти платять їм за те, щоб їхні правдиві історії вислухали. Гадаю, психотерапевтів можна досить легко обдурити — імовірно, ви не перша жертва цього шахрая. Хтозна, можливо, він спеціалізується саме на психотерапевтах?

— А отже, його можна впіймати. Авжеж, місіс Астрід, я хочу звернутися до вашого детектива. Я був одним із найкращих захисників Америки, тож знаю, як переслідувати суперника і блокувати його. Зараз мене неначе загнали в пастку: я відчуваю таке напруження, що аж очі на лоба вилазять… я не можу «відпустити» цю ситуацію. Не можу думати про щось інше, працювати з пацієнтами, спати. У моїй голові є тільки дві думки: спершу я хочу розірвати цього мерзотника на шмаття, а потім повернути свої дев’яносто тисяч доларів. Ця втрата мене просто розчавила.

— Гаразд, зосередьмося на цьому питанні. Лікарю Стрейдер, якщо ваша ласка, опишіть вашу фінансову ситуацію — прибутки, борги, інвестиції, заощадження, все-все.

Маршал почав розповідати, а Керол швидко робила нотатки на жовтих аркушах паперу в лінію.

Закінчивши свою розповідь, він жестом показав на її записи й додав:

— Як бачите, місіс Астрід, я людина незаможна. Тепер ви розумієте, що означає для мене ця втрата. Це катастрофа — найгірше, що будь-коли зі мною траплялося. Коли я згадую про те, як важко заробляв кожний цент — прокидався о шостій ранку, аби увіпхати в свій розклад ще одного пацієнта, стежив за курсом своїх акцій і продавав їх, повсякчас телефонував своєму брокеру й фінансовому консультанту… і… і… навіть не знаю, чи вдасться мені прийти до тями. І я, і моя родина ще довго відчуватимемо наслідки цієї катастрофи.

Керол проглянула свої нотатки, поклала їх на стіл і спокійно мовила:

— Я хочу, щоб ви спробували зазирнути в майбутнє. По-перше, ви маєте зрозуміти, що втратили не дев’яносто тисяч доларів. Зважаючи на фальшивий вексель, ваш бухгалтер вважатиме це капітальною втратою, а тому вона поступово компенсуватиметься за рахунок податків на прибуток, що ви його отримали за останній рік і отримуватимете в майбутньому. Ба більше — ви можете щороку списувати три тисячі доларів, аби протягом десяти років вирівняти ваш регулярний прибуток. Отже, одним ударом ми значно знизили ваші втрати — до п’ятдесяти тисяч доларів. А по-друге (і це останнє, на чому я хотіла б сього­дні зупинитися, бо на мене вже чекає інший клієнт), аналізуючи вашу фінансову ситуацію з ваших слів, я не бачу великої катастрофи. Ви були гарним годувальником для своєї родини, просто-таки ідеальним, і маєте успішні інвестиції. Правда ж у тому, що ця втрата аж ніяк не вплине на ваше життя в матеріальному сенсі!

— Ви не розумієте — освіта мого сина, мої шедеври мистецтва…

— Поговорімо про це наступного разу, лікарю Стрейдер. Час уже вичерпано.

— Коли ми з вами зустрінемося? Маєте вільний час завтра? Навіть не знаю, як мені пережити наступні кілька днів.

— Авжеж, як щодо третьої? Годиться?

— Так, я докладу всіх зусиль. Скасую всі зустрічі. Знаєте, докторе Астрід, якби ми були знайомі трохи ближче…

— Місіс Астрід, але дякую за підвищення.

— Місіс Астрід… Я хотів сказати, що, якби ви знали мене трохи краще, то зрозуміли б, наскільки серйозною є ситуація, через яку мені доводиться скасовувати сеанси. Учора я зробив це вперше за останні двадцять років.

— Я зроблю все можливе, аби ми завжди були на зв’язку. Водночас нам варто скоротити витрати. Мені незручно казати це вам як психотерапевту, але зараз вам конче потрібен той, кому можна довіритися: друг або ж психотерапевт. Ви боїтеся майбутнього, а це тільки посилює паніку, тож варто було б почути й інші думки. Як щодо вашої дружини?

— Моя дружина живе в іншому світі — світі ікебани.

— Де? Іке… що? Перепрошую, я не розумію.

— Ікебана — японське мистецтво квіткових композицій… імовірно, ви чули про нього. Вона живе ним, а ще — буддійськими техніками медитації. Ми майже не бачимося.

— О… зрозуміло… що? Авжеж, ікебана… так, я про це чула… японське мистецтво квіткових композицій. Зрозуміло. І її немає поряд, вона повсякчас у тому світі? Удома майже не буває? Гм, мабуть, вам дуже важко… Це жахливо. І ви зовсім самі… зараз, коли ви так її потребуєте. Жах.

Маршала здивувала й водночас приємно вразила така реакція Керол — вона говорила не як адвокат, а як жінка. Кілька хвилин вони сиділи мовчки, а тоді він нарешті сказав:

— Ви зауважували, що маєте зустріч з іншим клієнтом?

Тиша.

— Місіс Астрід, ви казали, що…

— Пробачте, лікарю Стрейдер, — мовила Керол, підводячись, — я трохи замислилася. Зустрінемося завтра. Тримайтеся — я на вашому боці.

  Розділ 24

Маршал пішов, а Керол ще кілька хвилин не могла поворухнутися: її страшенно спантеличила ця новина. Ікебана! Японське мистецтво квіткових композицій! Жодних сумнівів: її клієнт, лікар Стрейдер, — це колишній психотерапевт Джес­са! Подеколи Джесс розповідав їй про нього — і зазвичай то були захоплені відгуки: він повсякчас підкреслював його порядність, відданість справі, готовність допомогти. Спочатку Джесс не хотів зізнаватися їй, чому він вирішив змінити психотерапевта й звернувся до Ернеста. Та коли їхні стосунки розвинулися, він таки наважився розповісти їй про той