Читати книгу - "Війна Калібана"

цим я поки нічого не можу поробити, але в тому що я бачив, я абсолютно впевнено визнаю патерни мислення. Це поточні думки, немов «підсвічення» нейронів.

Він дивився в камеру, немов очікував від неї відповіді, але розчарувався, не отримавши її.

- Я подумав що ти забажаєш про це дізнатися, - на цьому запис він закінчив.

Вона ще не встигла сформулювати відповідь, коли надійшло нове повідомлення від Саутера. Вона відкрила його з почуттям вдячності і полегшення, за які їй стало чомусь, соромно.

- Крісьєн, - сказав адмірал, - у нас проблема. Перевір розпис сил для Ґанімеду, і дай знати чи бачимо ми одне й те саме.

Авасарала спохмурніла. Наразі затримка сигналу складала більше двадцяти дев’яти хвилин. Вона створила стандартний запит, прискорила його і підвелася. Спину скрутило у твердий вузол. Вона вийшла у спільне приміщення помешкання. Боббі, Котіяр і троє інших чоловіків сиділи у колі, роздаючи колоду карт. Покер. Авасарала підійшла до них, стегна боліли від рухів. Чомусь від низької гравітації у неї боліли суглоби. Вона нахилила себе до Боббі.

- Наступного разу роздавайте і на мене.

 

Наказ, який віддав Нґуєн на перший погляд взагалі не мав сенсу. Шість есмінців було виділено з ганімедянського патруля і на високому прискоренні направлено курсом, який, здавалося, вів в нікуди. Перші рапорти вели про те, що після певного періоду розмірковувань якого, власне, дідька, відповідна кількість марсіянських суден лягла на паралельний курс.

Нґуєн щось задумав, але вона спершу не зрозуміла, що ж це може бути. Та Саутер надіслав їй щось, що вона могла розгледіти.

Знадобилася година аби зрозуміти що саме.

Голденів «Росінант» відвалив від станції Тихо і тихим ходом почапав в бік Йовіанської системи. Можливо, політний план був погоджений з АЗП але ні Землю ні Марс вони не інформували, що означає пильне Нґуєнове око.

Але вони не просто перелякалися. Вони бажають його вбити.

Авасарала довгенько сиділа мовчазною, а потім підійшла до гравців. Котіяр з Боббі доходили до кінця гри з високими ставками, що гора шоколадних цукерок, яка правила в них за фішки була висотою п’ять сантиметрів:

- Пане Котіяр, сержанте Дрейпер. Прошу зі мною, будь-ласка.

Карти зникли. Поки названі люди йшли за нею в кімнату, чоловіки нервово переглянулися. Крісьєн обережно причинила за ними двері. Двері навіть не клацнули.

- Я готуюсь дещо зробити, що може спустити гачок, - сказала літня леді, - якщо я це зроблю, аспекти нашої ситуації можуть змінитися.

Котіяр і Боббі обмінялися поглядами.

- Мені треба дещо з комори дістати, - відреагувала Боббі.

- Я попереджу людей, - сказав охоронець.

- Десять хвилин.

Затримка між «Ґуаньїнь» і «Росінантом» все ще лишалась завеликою для спілкування, але була меншою за час, що потрібен сигналу аби дійти до Землі. В неї дещо закрутилася голова від розуміння того, як далеко від дому вона опинилась. Котіяр увійшов в кімнату і коротко кивнув. Крісьєн відкрила термінал і створила запит на зв’язок по вузькому променю. Передала код транспондера «Росінанта». Менше ніж за хвилину запит повернувся з відмовою. Усміхнувшись собі під ніс, вона відкрила зв’язок з рубкою.

- Говорить асистент помічника секретаря Авасарала, - сказала вона так, немов на борту міг бути ще хтось, - що за прутня сталася з вашим вузьким променем?

- Прошу пробачення, мадам секретар, - сказав блакитноокий молодик з коротко остриженим світлим волоссям, - ций канал зв’язку наразі недоступний.

- Якого прутня він недоступний?

- Він не доступний, мем.

- Чудово. Я не хотіла робити це по радіо, але якщо треба то маю увімкнути загальне мовлення.

- Боюсь, що це неможливо, - сказав хлопчина. Авасарала глибоко вдихнула і видихнула крізь зуби.

- Запросіть капітана.

За мить картинка змінилася. На екрані з’явилося худе, з карими очима ірландського сеттера обличчя капітана. Стулені, безкровні губи і стиснута щелепа казали їй що він, в цілому, в курсі про те що відбувається. Секунду вона просто дивилась в камеру. Цього трюку вона навчилась ще з самого початку. Споглядання зображення на екрані давало іншій персоні відчуття що за нею наглядають. Погляд у маленьку, чорну, мов голівка шпильки лінзу само по собі створювало враження нагляду.

- Капітане, мені необхідно відіслати повідомлення з високим рівнем пріоритету.

- Мені дуже шкода. У нас виникли технічні складнощі у системі зв’язку.

- Ви маєте запасну систему? Шатл який можна увімкнути? Будь-що?

- Не цього разу.

- Ви мені брешете, - мовила вона. Потім, коли він не відповів, додала, - я офіційно звертаюся з вимогою, аби ця яхта увімкнула аварійний маяк і лягла на курс до найближчого місця, де нам буде надана допомога.

- В мене немає змоги виконати це, мем. Якщо ви просто будете терплячою, ми доправимо вас на Ґанімед у цілості і збереженості. Я впевнений що будь-який ремонт, що нам потрібен буде виконано там.

Жінка нахилилася ближче до терміналу:

- Я можу підійти до вас і ми договоримо особисто. Ви знаєте закони не гріше за мене. Увімкніть маяк або надайте доступ до зв’язку.

- Мем, ви гість Жуля-П’єра Мао і я це поважаю. Але пан Мао є власником цього судна і я відповідаю лише перед ним.

- Значить, ні.

- Мені дуже шкода.

- Ти вилупку, зробив помилку, - сказала Крісьєн і вимкнула зв’язок.

У кімнату увійшла марсіянка з світлим обличчям, на якому відбивалася жага руху, немов гончака було припнуто мотузкою.

- Як все проходить? – запитала сержант.

- Я проголошую це судно порушником правил і стандартів, - мовила Авасарала, - Котіяр, ти будеш свідком.

- Як скажете, мем.

- Тоді добре. Боббі, передай це судно під мій контроль.

 

Розділ тридцять восьмий: Боббі.

 

- Що ще ми можемо зробити? – запитав керівник охорони. Двоє його людей заперли чималу скриню з написом «Робочий одяг» в кімнату Авасарали. Хоч і оперували чималим вантажним візком але хекали від навантаження. Навіть при м’якій чверті тяжіння, обладунки Боббі важили більше центнера.

- Ми впевнені що цю кімнату не контролюють? – запитала сержант, - воно спрацює значно краще, якщо вони не знатимуть що має статися.

Котіяр знизав плечима:

- Тут відсутні діючи засоби для підглядання, які я можу визначити.

- Нехай, - відповіла Боббі, гатячи кулаком у склопластикову стінку скрині, - відкривайте це.

Котіяр щось натиснув в себе на терміналі і скриня відчинилась з різким клацанням. Боббі відставила передню панель в бік,