Читати книжки он-лайн » Підліткова проза 🌟🌍👧 » Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд

Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

36
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 102 103 104 ... 130
Перейти на сторінку:

- Далі почнеться поклоніння сатані й гордість за це, - усміхнулася Агата.

- А як Рік поставився до такого?

- Плюнув батькові в обличчя і забрав мене жити до себе. Тоді я його бачила востаннє.

- Не знав...

- Ми взагалі мало чого одне про одного знаємо. Ти на мене злишся?

- Ні, ми були майже дітьми, це все в минулому, - вперше Діма і сам собі в цьому зізнався. Колись він ненавидів усіх за те, що його кинули, особливо сильно проклинав Ріка за його жарти та знущання. Потім раптом усвідомив, що ці двоє створені один для одного. - А Ріка я недолюблював не через це, просто він нагадував постійно і думав, що це весело.

Агата посміхнулася.

- Знаєш, якщо чесно мені вже набридла вся ця ворожнеча, - вона показала пальцями лапки. - Ви нічого поганого не зробили, та й ми теж. Я звикла з вами не спілкуватися, хоч і причин не бачу. Аліса трохи напружує, але загалом...

- Чим? - сіпнувся Діма. Спочатку подумав, що його колишня дівчина імена переплутала, адже Аліса - найдобріша людина, яка зустрічалася на його шляху.

- Їй Рік подобається.

Три слова, які здатні вбити.

- А? Чому ти так упевнена?

Він не витримає, якщо історія повториться знову. Якщо ще одна дівчина, яку він так сильно полюбив, побіжить до цього пихатого індика.

- Вадим випадково підслухав їхню розмову з Діаною. Потім мене попередив, раптом вона почне якось діяти; хоча, наскільки я знаю, вона ніколи до нього не підходила. Так, вони танцювали вальс, і знаючи про її почуття, я дозволила їм танцювати разом. Просто тому, що довіряю Ріку.

Діма стиснув щелепу:

- Рік знає?

- Ні, Вадим йому не розповідав. Навіщо бентежити Алісу ще сильніше?

- І ти так просто говориш про це? - дивувався Діма.

- Так, вона класна дівчина, якби Вадим не сказав, я б у житті не повірила. Мир? - різко запитала Агата і простягнула йому мізинець.

- Мир, - він обхопив її палець своїм, насилу відходячи від шоку. - Хоча ми ніколи не сварилися. Йдеш купатися?

- Ні, мені вже вистачило.

Діма кивнув і піднявся. Стягнув шорти та побіг до річки. Опинившись на глибині по пояс, плюхнувся у воду і поплив далі. Там виринув і розвернувся. Агати на березі вже не було.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 102 103 104 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"