Читати книгу - "Король шрамів, Лі Бардуго"

до завершення, а всім добре відомо, що ви не заспокоюєтесь, поки не доводите свої винаходи до досконалості. Досить уже набивати собі ціну, як дебютантка на балу. Ми або отримаємо замовлене, або поводитимемося з вашою жебрацькою країною так, як вона того заслуговує.

Ніколаї Ланцов нізащо не стерпів би таких образ. Він знайшов би ідеальні слова, щоб Шенк затремтів від страху й пожалкував про те, що розтулив свого рота.

— Перепрошую, — рішуче повторив Ісаак і рушив повз Шенка до рятівних відчинених дверей.

Поспіхом вийшовши з кімнати зі скрученими від переляку кишками, хлопець побачив, що там на нього вже чекають близнюки, готові запропонувати свою допомогу для подолання чергової тривожної перешкоди.

— Керчинці не купилися на вчорашню виставу, — повідомив Ісаак, розмашисто крокуючи коридором поряд із вартовими.

— Ми знаємо, — озвалася Тамар, — усе чули.

— Мабуть, заблукала ракета була зайвою, — припустив Толя.

Ісаак обсмикнув свій кітель сливового кольору.

— Що тепер робитимемо?

— Не знаю, — зізналася Тамар. — Спочатку спробуємо пережити цей день.

«Ще декілька днів, — нагадав собі Ісаак. — Ще декілька вечірок. Я впораюсь».

Та куди ж подівся король?

Учора ввечері, пішовши перевдягнутися в сухий одяг, він підслухав розмову Тріумвірату у вітальні.

— Необхідно просто пережити завершальний бал, — сказала Тамар, обіймаючи Женю, — а тоді вирішимо.

— Як таке могло статися, що вони водночас безслідно зникли? — ледь чутно схлипнувши, запитала Краяльниця. — Уже майже три тижні минуло. Люди не зникають просто так. Не думала, що колись це скажу, та я сумую за Зоєю.

— Я теж, — утрутився Толя. — Хай навіть знаю, що вона відгамселила б мене за марнування часу на хвилювання через неї.

— Думаю, Аппаратові щось відомо, — припустила Тамар. — Він надіслав прохання про королівську аудієнцію, щоб розпитати Ніколаї щодо прощі, і вимагає розповісти, де Юрій. Вічно годувати священника обіцянками не вдасться, до того ж він, як на мене, занадто часто буває за межами столиці. У нього є власна мережа тунелів, що ведуть із міста. А в них — чимало місцин, де можна сховатися.

— Ми можемо залучити його до приймання гостей, — запропонував Толя. — Попросимо провести службу…

Тамар негайно урвала брата:

— Не можна підпускати священника до Ісаака. Старий лис занадто хитрий для цього.

— Може, нам слід прибрати його? — кинув Давід.

Женя знову розплакалася.

— Коли ти так кажеш, я ще дужче сумую за Зоєю.

«Що ж далі?» — замислився Ісаак. Можливо, йому вдасться пережити день, можливо, вдасться навіть пережити нескінченні пишні прийоми, не влаштувавши більше жодної катастрофи. Але це не означало, що йому вдасться правити країною чи навіть залишатися маріонеткою в руках Жені й решти.

Завернувши за ріг, до портретної галереї, хлопець наштовхнувся на принцесу Егрі в супроводі кількох охоронниць, як і повідомили розвідники близнюків. Привітавшись із дівчиною, Ісаак щосили намагався зобразити подив і завів із нею світську бесіду про ранкові розваги.

— Хотіли прогулятися садком, але погода виявилася занадто примхливою, — сказала Егрі, — тож ми влаштували собі екскурсію портретною галереєю.

— І як вам картини?

— Обличчя в усіх дуже суворі.

«Просто не придивляйся занадто уважно», — подумав Ісаак.

— Чи можу я запропонувати вам екскурсію цим крилом Палацу? — Він міг присягнутися, що відчув мовчазне схвалення її охоронниць, котрі насправді про успіхи та невдачі Егрі мали звітувати її сестрі.

Вони подивилися на синю розкіш Лазурової вітальні, зазирнули до концертної зали, а тоді навідалися до скромніших куточків Палацу: кімнати з мисливськими трофеями, де тхнуло цвіллю, а на стінах хизувалися оленячі роги й голови великої дичини; до арсеналу зі старомодними сідлами й мечами; та насамкінець до тренувальних зал.

— Нумо завітаємо, — запропонував хлопець. Його власним вухам слова здалися незграбними й фальшивими, та принаймні він знав, що принцеса — велика прихильниця бойових сокир.

— Тут тренуються ваші вартові?

— Так, — відповів Ісаак. Він теж тренувався тут і влаштовував спаринги з королем. — Тамар, чи не влаштуєш нам невеличкий показ?

Дівчина зняла зі стіни дві затуплені сокири.

— Ти, — сказала вона, тицьнувши пальцем в одну з дівчат із Тавґхараду. Охоронниця була юна, з серйозним личком і загостреним підборіддям. Це мала бути Маю Кір-Каат, чий брат-близнюк зник і котра, як вважалося, стомилася від служби шуанській короні.

Крок уперед ступила одна зі старших жінок.

— Я залюбки вступлю з тобою в спаринг. — Її гарний носик перетинав довгий шрам.

Тамар нахилила голову вбік.

— У цьому прайді є лише одна левиця?

— Я битимуся з нею, — втрутилася дівчина із загостреним підборіддям.

— Маю, — м’яко гукнула її інша охоронниця.

Проте дівчина однаково рішуче вийшла вперед, ніби чекала на виклик. Атмосфера в залі стала напруженою.

— Може, і нам слід улаштувати спаринг, — запропонував Ісаак.

Близнюкам хотілося, щоб Тавґхарад спостерігав за Егрі, а не за Тамар з Маю. Хлопець зняв зі стіни дерев’яний меч.

— У мене невеликий хист до двобоїв, — нервово заперечила принцеса.

— А я думав, що всіх членів династії Табан навчають захищати себе.

— Авжеж. Але мої сестри б’ються краще за мене.

— Можливо, я зможу вас дечого навчити. — Ісаак і не хотів тиснути на дівчину, але він знав, що увагу вартових потрібно відвернути, щоб Тамар могла спробувати поговорити з Маю. Дружня балачка під час спарингу була не найкращим варіантом, та іншої нагоди заскочити охоронницю наодинці не було.

Ісаак кинув Егрі навчальний меч, і вона з легкістю схопила його. Члени Тавґхараду несхвально зашепотілися.

— Принцесо… — звернулася до дівчини старша жінка, та Егрі вже пішла в наступ.

Вона неабияк применшила свої вміння. Егрі талановито володіла мечем і змахувала ним без найменших вагань. Ісаак почув віддалене бурмотіння іншої пари й наважився глипнути на них. Він побачив, що Тамар однією лівою поклала Маю на лопатки. Допомагаючи дівчині підвестися, вона низько нахилилася, і хлопець міг лише сподіватися, що вони встигли перекинутися необхідними словами… якщо Маю і справді хотіла дезертирувати.

Аж раптом меч Егрі пласким боком ударив Ісаака в сонячне сплетіння так, що йому аж дух забило, і хлопець голосно видихнув «уф-ф».

Принцеса вигнула брову.

— Королю Равки бракує зосередженості.

— Та хіба ж хтось може не відвертатися на вашу красу? — Як не крути, слабенька відповідь.

Егрі лише розреготалася. Тепер вона здавалася розслабленішою, ніж хлопцеві доводилося її бачити.

— Ви б’єтеся геть не так, як я очікувала, — зауважила вона.

«Напевно, тому, що ти очікувала двобою з королем, котрого з колиски вчили володіти мечем», — подумав Ісаак. А натомість отримала вчительського сина, котрий уперше взявся за клинок після призову до армії.

— Те саме можу сказати про вас, — щиро зізнався хлопець. Йому