Читати книгу - "Homo Deus"

на якому тримається увесь Всесвіт, забитий у проблемне місце, технологія витягне його звідти й заб’є в надійніше. Але куди саме? Якби я міг забити цього цвяха десь у космосі, то де і чому саме там?

Гуманістична драма розгортається тоді, коли люди мають незручні бажання. Наприклад, дуже незручно, коли Ромео з дому Монтеккі починає кохати Джульєтту з дому Капулетті, бо Монтеккі й Капулетті — запеклі вороги. Технологічне рішення такої драми — зробити так, щоб ми ніколи не мали невідповідних бажань. Якого болю й жалю можна було б уникнути, якби, замість того щоб пити отруту, Ромео і Джульєтта просто взяли б пігулки або надягли шолом, що переорієнтував би їхнє зоряне кохання на інших людей.

Техногуманізм стикається тут з неймовірною дилемою. Він вважає волю людини найважливішою справою у Всесвіті, а тому підштовхує людство до розвитку технологій, які можуть контролювати й перепроектовувати цю волю. Урешті-решт, дуже спокусливо взяти під контроль найважливішу річ у світі. Однак, коли ми досягнемо цього контролю, техногуманізм не знатиме, що з ним робити, бо священна людина тоді стане просто ще одним продуктом дизайнера. Ми ніколи не зможемо мати справи з такими технологіями, допоки віримо, що воля людини і її сприйняття є найвищим джерелом обґрунтувань і смислів.

Таким чином, міцніша технорелігія намагається взагалі перерізати пуповину гуманізмові. Вона прагне до світу, що не крутиться навколо бажань і сприйняття будь-яких людських істот. Що може замінити бажання й сприйняття як джерело всіх смислів і обґрунтувань? На 2016 рік існує лише один кандидат, що сидить у залі очікування історії і чекає на інтерв’ю для прийому на роботу. Цей кандидат — інформація. Найцікавіша релігія, що народжується, — датаїзм[41], який схиляється не перед богами чи людиною, — він молиться даним.

Розділ 11. РЕЛІГІЯ ДАНИХ

Датаїзм проголошує, що Всесвіт складається з потоків даних і цінність будь-якого явища чи сутності визначається їхнім внеском в обробку даних. Це може вразити вас як якесь ексцентричне поняття, однак насправді він уже завоював абсолютну більшість наукової спільноти. Датаїзм народився з вибухового поєднання» двох наукових припливно-відпливних хвиль. Через 150 років після того, як Чарльз Дарвін опублікував працю «Про походження видів», науки про життя почали розглядати організми як біохімічні алгоритми. А через 80 років після запровадження «машини Тюрінга» — математичного поняття для розуміння алгоритму, який увів англійський математик Алан Тюрінг, — комп’ютерники навчилися проектувати складніші електронні алгоритми. Датаїзм об’єднує їх, указуючи на те, що ті самі математичні закони застосовуються і до біохімічних, і до електронних алгоритмів. Датаїзм у такий спосіб знищує бар’єр між тваринами і машинами й очікує, що електронні алгоритми, зрештою, розшифрують і перевершать біохімічні алгоритми.

Для політиків, бізнесменів і звичайних споживачів датаїзм пропонує революційні технології і величезні нові сили. Науковцям та інтелектуалам він також пропонує науковий «священний Грааль», що вислизає від нас багато століть: єдину загальну теорію, яка об’єднує всі наукові дисципліни: від музикознавства через економіку до біології. Згідно з датаїзмом П’ята симфонія Бетховена, фондова біржа і вірус грипу — просто три структури потоку даних, які можна аналізувати з використанням тих самих базових понять та інструментів. Ця ідея вкрай приваблива. Вона пропонує всім науковцям спільну мову, перекидає мости над академічними розколами і легко поширює досягнення через дисциплінарні кордони. Музикознавці, економісти й мікробіологи можуть нарешті зрозуміти один одного.

У цьому процесі датаїзм перевертає традиційну піраміду вивчення. Раніше дані вважалися лише першим кроком у довгій послідовності інтелектуальної діяльності. Вважалося, що люди переганяли дані в інформацію, інформацію в знання, а знання — у мудрість. Однак датаїзм вважає, що люди більше не можуть впоратися з величезними потоками даних, а отже, не можуть переганяти дані в інформацію, не кажучи вже про знання чи мудрість. Тому роботу з обробки даних слід довірити електронним алгоритмам, чиї можливості значно перевищують можливості людського мозку. На практиці це означає, що датаїсти скептично ставляться до людського знання і мудрості й воліють вірити у «Великі Дані» й комп’ютерні алгоритми.

Датаїзм найсильніше вкорінився у двох своїх материнських дисциплінах — комп’ютерних науках і біології. З них двох біологія важливіша. Саме визнання біологією датаїзму перетворило обмежений прорив у комп’ютерних науках на катаклізм, що струснув усім світом і може повністю трансформувати саму природу життя. Можете не погоджуватися з ідеєю, що організми — це алгоритми і що жирафи, томати й людські створіння — просто різні методи обробки даних. Однак ви маєте знати, що це нинішня наукова догма, і вона до невпізнанності змінює наш світ.

Не лише окремі організми вважаються нині системами обробки даних, а й цілі спільноти, такі як бджолиний рій, колонія бактерій, ліси й міста, які заселяють люди. Економісти теж дедалі частіше пояснюють економіку як систему обробки даних. Непрофесіонали вважають, що економіка складається із селян, що вирощують зерно, робітників, які виготовляють одяг, і споживачів, які купують хліб і білизну. Однак експерти бачать економіку як механізм для збирання даних про бажання і можливості й перетворюють ці дані в рішення.

Згідно із цією точкою зору, капіталістичний вільний ринок і комуністичний контроль держави не є конкурентними ідеологіями, моральними кредо чи політичними інститутами. По суті, вони є системами обробки даних, що конкурують. Капіталізм використовує розподілену .‘обробку, тоді як комунізм покладається на централізовану. Капіталізм обробляє дані, безпосередньо зв’язуючи всіх виробників і споживачів один з одним і надаючи їм право вільно обмінюватися інформацією й незалежно приймати рішення. Як ви визначите ціну хліба на вільному ринку? Адже кожен пекар може випікати стільки хліба, скільки захоче, і вимагати за нього таку ціну, яку хоче. Споживачі теж вільні купувати стільки хліба, скільки можуть собі дозволити, або піти до іншого конкурента. Законом не заборонено встановлювати ціну тисяча доларів за багет, однак навряд чи хтось захоче його купити.

У більших масштабах, якщо інвестори очікують підвищення попиту на хліб, вони купуватимуть акції біотехнологічних фірм, які генетично підвищують продуктивність зерен пшениці. Притік капіталу дозволить цим фірмам прискорити свої дослідження, тим самим швидше й більше постачати зерна і тим самим покривати нестачу хліба. Навіть якщо один біотехнологічний гігант візьме на озброєння невдалу теорію й потрапить у безнадійну ситуацію, його успішніші конкуренти ймовірно досягнуть очікуваного успіху. Так, вільний капіталістичний ринок розподіляє роботу з аналізу даних і прийняття рішень між багатьма незалежними, але взаємопов’язаними процесорами. Австрійський ґуру економіки Фрідріх Гаєк пояснював це так: «У системі, де знання потрібних фактів розподілено між багатьма, ціни можуть працювати на користь