Читати книгу - "Стів Джобс"

— Хочеш, щоби ми внесли твоє ім’я у відомість? Хочеш бути радником?

Джобс продовжував мовчати. Амеліо вирішив запитати в Лaрі Сонсіні, адвоката Джобса, що саме Джобсу потрібно. «Гадки не маю», — відповів Сонсіні. Тож Амеліо повернувся, зачинив за собою двері і знову запитав Джобса:

— Стіве, про що ти думаєш? Що відчуваєш? Прошу тебе, мені потрібне рішення зараз.

— Я зовсім не спав минулої ночі, — відповів Джобс.

— Що сталося? — запитав Амеліо.

— Я довго думав про те, що маю зробити, і про нашу угоду, й у що все це виллється для мене. Я втомився і не можу думати зараз. Не питай мене більше нічого, — сказав Джобс.

Амеліо відповів, що це просто неможливо. Він мусив почути відповідь.

Джобс нарешті зібрався з силами:

— Слухай, якщо ти мусиш щось їм сказати, — хай буде радник голови.

Так Амеліо і зробив.

Оголошення прозвучало того ж вечора, 20 грудня 1996 року. Свідками стали 250 працівників в головному офісі Apple. Амеліо зробив те, про що домовився раніше з Джобсом, і описав його роль у компанії як позаштатного радника. Замість того щоби вигулькнути з-за куліс сцени, Джобс виринув з аудиторії й легко попрямував проходом. Амеліо попередив, було, всіх, що Стів буде занадто втомленим, щоби виступати, але той уже встиг відновити сили завдяки оплескам.

— Я дуже схвильований, — сказав Джобс, — позаяк із нетерпінням чекаю, щоби знову працювати зі старими колегами.

Після закінчення заходу репортер із Financial Times Луїс Кіо підійшов до сцени й поставив Джобсу запитання, яке прозвучало майже як звинувачення, чи збирається він захопити керівництво в Apple.

— О ні, Луїсе, — відповів Стів. — Моє життя тепер багате на події. У мене сім’я. Я зайнятий у Pixar. Мені залишилося небагато часу, але, сподіваюся, я ще поділюся деякими ідеями.

Наступного дня Джобс поїхав у Pixar. Він ще більше закохався у це місце і хотів, щоби працівники знали — він залишатиметься президентом компанії. Вони ж насправді були щасливі, що він знову працює в Apple, хай і позаштатно. Непогано також, якщо Джобс трохи розпорошить свою увагу… Він був просто незамінним, коли йшлося про великі перемовини, але був небезпечним, коли мав занадто багато вільного часу.

У Pixar Джобс відразу попрямував до Ласетера, щоби пояснити: позаштатна посада все одно відбиратиме багато часу. Він просив Ласетерового благословення.

— Я не можу перестати думати про те, що ця робота відніме багато мого часу від моєї сім’ї та моєї іншої сім’ї — Pixar, — скаржився Джобс. — Але я йду на це, бо світ стане кращим, коли в ньому буде Apple.

Ласетер усміхнувся.

— Благословляю тебе, — відповів він.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

ВІДНОВЛЕННЯ

Хто нині програв, переможе згодом

Тиняючись за лаштунками

— Рідко можна побачити митця, котрому було би за тридцять чи за сорок і який справді творив би щось дивовижне, — сказав Джобс саме перед тим, як йому виповнилося тридцять.

У його житті саме так усе виглядало протягом десятиліття, коли Стівові було тридцять із хвостиком, починаючи від моменту, як його звільнили з Apple у 1985-му. Але тільки-но цьому чоловікові виповнилося сорок, у нього почався період процвітання. «Історія іграшок» вийшла в прокат того року, і покупка компанією Apple проекту NeXT стала для Джобса можливістю повернутися в організацію, яку він колись заснував. І вже повернувшись до Apple, Джобс показав, що навіть люди, яким за сорок, можуть бути неймовірними винахідниками. Зробивши переворот у царині персональних комп’ютерів, коли йому було дещо за двадцять, тепер він зробить те саме з музичними програвачами, бізнес-моделлю звукозапису, мобільними телефонами, додатками (apps), планшетними комп’ютерами, книжками та журналістикою.

Він сказав Ларі Елісону, що його стратегією для повернення в компанію було продати NeXT у Apple, отримати призначення в раду директорів і вичекати там, поки виконавчий директор Ґіл Амеліо не спіткнеться. Елісона, мабуть, збило з пантелику те, що Джобс наполягав, що гроші не виступають мотивацією для нього, але це було правдою лише наполовину. В нього не було ні показних споживацьких потреб, як у Елісона, ні філантропічних імпульсів Ґейтса, ні змагальницьких мотивів і бажання подивитися, як високо він може піднятися в списку часопису Forbes. Натомість потреби його еґо й власна одержимість ідеєю змушували Стіва створювати спадок, який викликав би в людей благоговійний трепет. Подвійний спадок, якщо на те пішло: розробка інноваційних витворів і формування міцних компаній. Він хотів розділити пантеон — ба, навіть зайняти місце десь вище — із Едвіном Лендом, Біллом Г’юлеттом і Девідом Паккардом. І найкращий спосіб досягнути цього полягав у поверненні в Apple і відвоюванні свого царства.

І все ж, коли кубок влади приблизився до його вуст, Стівен виглядав навдивовижу нерішучим, неохочим і, можливо, навіть сором’язливим.

Він повернувся до Apple офіційно в січні 1997 року як консультант на півставки, як і обіцяв Амеліо. Джобс почав відстоювати свої права в деяких кадрових сферах, особливо захищаючи своїх людей, які перейшли з ним сюди із NeXT. Але в більшості інших моментів він був незвично пасивним. Ухвалене рішення не запрошувати його приєднатися до ради директорів образило Стіва, і він почувався приниженим пропозицією очолити підрозділ операційних систем компанії. Амеліо таким чином зумів створити ситуацію, у якій Джобс був водночас у компанії і поза нею, що не гарантувало рецепту спокою. Стівен згодом пригадував:

Ґіл не хотів, щоби я був десь неподалік. А я вважав його невігласом. Я знав це, бо продав йому компанію. Я гадав, що мною хизуватимуться, як лялькою, час від часу, на таких подіях як Macworld, усього-на-всього заради шоу. І то було нормально, бо я працював у Pixar. Я винайняв офіс у центрі Пало-Альто, де міг би працювати декілька днів на тиждень, а тоді їхав у Pixar на день чи два. То було хороше життя. Я міг трохи пригальмувати, провести час зі своєю родиною.

Джобсом і справді «похизувалися» під час Macworld на початку січня, і це ще раз утвердило його в думці, що Амеліо був невігласом. Близько чотирьох тисяч вірних билися за місця в бальній залі готелю «Меріот» у Сан-Франциско, щоби почути основну доповідь Амеліо. Його представив Джеф Ґолдблюм.

— Я граю роль експерта в теорії хаосу в фільмі «Загублений світ: Парк Юрського періоду», — сказав він. — Гадаю, що це дає мені право виступати на святковому заході Apple.

Тоді він надав слово Амеліо, котрий вийшов на сцену в кричущій спортивній куртці і сорочці з круглим комірцем, зашпиленій до останнього гудзика, «виглядаючи, наче комік із Вегаса», як зауважив журналіст Джим