Читати книгу - "Зникнення Стефані Мейлер, Жоель Дікер"

воно все, на його думку, сталося.

— Коді відчинив убивці. Може, він його знав. Принаймні довіряв йому, бо ніяких слідів боротьби ми не виявили. Гадаю, він зустрів його і спровадив у вітальню. А потім обернувся до нього обличчям, і той його осліпив. Він притулив долоні до обличчя й упав навколішки. Убивця вхопив ту лампу і щосили вгатив його по потилиці. Коді був убитий на місці, та вбивця ударив його ще кілька разів, щоб упевнитися, що він мертвий.

— Зачекайте, докторе, — урвав його Дерек, — що ви маєте на увазі під словом «осліпив»?

— Гадаю, він нейтралізував його газовим балончиком. Цим пояснюються сліди від сліз на щоках і слизу на обличчі.

— Газовим балончиком? — перепитала Анна. — Як ото Джесса в помешканні Стефані Мейлер?

— Так, — потвердив доктор Сінґ.

— То ви кажете, — устряв собі і я, — що вбивця хотів упевнитися, що він мертвий, та водночас прийшов сюди без зброї й скористався лампою? Що за вбивця діє в такий спосіб?

— Той, що не хоче вбивати, але не має вибору, — відказав Сінґ.

— Він стирає сліди минулого, — пробурмотів Дерек.

— Гадаю, так, — сказав доктор Сінґ. — Хтось у цьому місті ладен піти на все, щоб зберегти свою таємницю й завадити вам завершити розслідування.

Що знав Коді? Що пов’язувало його з цією справою? Ми обшукали дім, його книгарню. Все було марно. Ми нічогісінько не знайшли.

Того ранку Орфея, штат Нью-Йорк, а потім і вся країна прокинулися під звуки останніх новин, де сповіщали про смерть Коді.

Та ще дужче, ніж загибель простого книгаря, хвилювала людей низка тих незвичайних подій. Про це навперебій говорили вже всі національні медіа, тому слід було очікувати нечуваного напливу людей до Орфеї.

Щоб відреагувати на ситуацію, в міській адміністрації відбулася термінова нарада, в якій взяли участь мер Браун, майор МакКенна з поліції штату, представники сусідніх міст, шеф Ґуллівер, Монтань, Анна, Дерек і я.

Передовсім треба було дати відповідь на таке запитання: чи відбудеться фестиваль? Уночі вирішили взяти під охорону всю театральну трупу.

— Гадаю, треба скасувати виставу, — сказав я. — Вона тільки погіршить ситуацію.

— Ваша думка ні до чого, капітане, — дуже шорстким тоном сказав Браун. — Не знаю чому, але ви маєте зуб на цього добряка Гарві.

— Добряка Гарві? — іронічно перепитав я. — Ви кажете так на чоловіка, в якого двадцять років тому відбили подругу?

— Капітане Розенберґу, — люто вигукнув Браун, — ваш тон і ваше зухвальство неприйнятні!

— Джессе, — насварився на мене майор МакКенна, — тримай при собі особисті думки. Як ти гадаєш, Кірк Гарві знає щось про вбивство чотирьох людей?

— Ми вважаємо, що може існувати зв’язок поміж п’єсою й цією справою.

— Ти так гадаєш? Може? — зітхнувши, запитав майор. — Джессе, в тебе є конкретні, незаперечні докази?

— Ні, нема, це тільки припущення, та вони відносно доведені.

— Капітане Розенберґу, — встряв мер Браун, — усі кажуть, що ви неабиякий слідчий, то я дуже поважав вас. Але мені здається, відколи ви опинилися в нашому місті, ви сієте тільки хаос, а розслідування нітрохи не рухається.

— Це відбувається внаслідок того, що петля довкола вбивці затягується, він починає непокоїтися.

— Ох, я в захваті від того, як ви пояснюєте той гармидер, що панує в Орфеї! — іронічно сказав міський голова. — Так чи так, я підтримую цю виставу.

— Пане голово, — устряв Дерек, — гадаю, Гарві кепкує з вас і не оголосить імені вбивці.

— Він, звісно, ні, але вистава його так!

— Не грайтеся словами, пане голово. Я певен, що Кірк Гарві й гадки не має, хто вбивця. Не можна ризикувати, допускаючи постановку цієї п’єси. Хтозна, як реагуватиме вбивця, подумавши, що під час вистави прозвучить його ім’я.

— Атож, — відказав мер Браун. — Такого ще не бувало. Погляньте, що коїться на телеканалах і які натовпи роззяв надворі: Орфея опинилася в центрі уваги. Вся країна забула про комп’ютерні ігри й дурнуваті телепрограми і, затамувавши подих, стежить за тим, що буде з цією виставою в театрі! Це щось надзвичайне! Те, що зараз тут відбувається, просто унікальне!

Майор МакКенна обернувся до шефа Ґуллівера.

— Яка ваша думка щодо майбутнього цієї п’єси, пане Ґуллівере?

— Я подаю у відставку, — відказав Ґуллівер.

— Як це — подаєте у відставку? — мало не вдавився мер Браун.

— Знімаю з себе обов’язки, причому негайно, Алане. Я хочу грати в цій п’єсі. Це надзвичайна річ! Крім того, тепер я перебуваю в центрі уваги. Я ще ніколи не зазнавав такого відчуття самореалізації. Нарешті я почав існувати!

— Заступнику шефа Монтаню, — виголосив Браун, — призначаю вас виконувачем обов’язків начальника поліції.

Монтань вишкірився переможною посмішкою. Анна намагалася зберігати незворушність: зараз не пора була сваритися. Мер обернувся до майора МакКенна і запитав:

— А ви, пане майоре, що про це думаєте?

— Це ваше місто, пане голово. Вам і вирішувати. Принаймні, гадаю, навіть якщо ви скасуєте виставу, це не вирішить проблему безпеки. Місто так і залишиться в центрі уваги медіа і буде заповнене людьми. Та якщо ви дозволите ставити цю виставу, слід буде вдатися до суворих заходів.

Міський голова подумав і врешті упевнено виголосив:

— Ми беремо місто під суворий контроль і ставимо п’єсу.

МакКенна перелічив заходи з безпеки, до яких слід було вдатися. Доступ до міста контролюватиметься. Рух на центральній вулиці буде заборонено. Театральна трупа мешкатиме в готелі «Озерний», що віднині перебуватиме під неослабним наглядом поліції. Спеціальна варта супроводжуватиме акторів до Великого театру і назад.

Коли збори добігли кінця, Анна наздогнала Брауна в коридорі.

— Що за дідько, Алане, — сказала вона, — чому ви призначили Монтаня замість Ґуллівера? Ви ж запросили мене до Орфеї очолити поліцію, чи як?

— Це тимчасово, Анно. Треба, щоб ти зосередилася на розслідуванні.

— Ви гніваєтеся на мене за те, що ми допитали вас у зв’язку з розслідуванням?

— Ти могла б мене попередити, Анно, а не хапати, немов якогось злочинця.

— Якби ви сказали про все, що знаєте, то не стали б підозрюваним у цій справі.

— Анно, — розізлився Браун, який не мав охоти до балачок, — якщо ця справа коштуватиме мені посади, то й тобі доведеться пакувати валізи. Доведи,