Читати книгу - "Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Яро граха вбив, — сказала безбарвним голосом.
– Що?
З якого часу хлопчики наодинці вбивають грахів? Та з цією тварюкою втрьох досвідчені воїни впоратися не можуть. А тут хлопчисько з мечем.
— Як?
— Голову відрубав, — сказала дочка. — А грах його стукнув. Прямо об камінь. А потім ще я впала і теж стукнула.
Безбарвний голос.
— Голову відрубав?
Відрубати голову граху, це треба постаратися. Якщо звичайно рубати звичайною зброєю. А меч у хлопчика, схоже, до звичайної зброї не має відношення.
Шітіто погладив Ладане по голові, як у дитинстві, намагаючись заспокоїти, і підійшов до племінника, що займався лікуванням.
— Що з ним? — спитав, окинувши поглядом блідого пацієнта.
— Струс. І ребра тріснули, дві штуки. Нічого страшного.
Впевнений та спокійний Кіого. Яке незвичайне видовище. Може, та школа не таке погане місце, як здавалося?
— Зрозуміло, — втомлено промовив Шітіто. Ці діти його до могили доведуть.
А меч у хлопчика дуже цікавий. Настільки цікавий, що виглядає недоречно у людських руках.
Шітіто присів і спробував роздивитися меч у подробицях. Брати до рук цей меч не хотілося. Занадто небезпечна для людей зброя. Занадто жива. Відчутно ворожа.
Але ж подивитися можна?
Біля самої рукояті на мечі були зображені два дракони. Два дракона, що б'ються. Небачене та безглузде видовище. Дракони з собі подібними не б’ються. Вони взагалі ні з ким не б’ються. Кажуть, колись вони брали участь у людських війнах, але ті часи давно минули.
Чи дракони на мечі танцюють? Розкрили крила і кружляють у повітрі.
Шітіто похитав головою, надто вже безглузда думка.
Та що це таке?
Кого ці дурні діти привели до його дому?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.