Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

185
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 105 106 107 ... 112
Перейти на сторінку:
до мікросвіту вищих вимірів, а їхні можливості маніпуляції матерією будуть обмежені п'ятьма нижчими вимірами. Тепер час на нашому боці — ані за чотириста п'ятдесят років, ані за чотириста п'ятдесят мільйонів років наука і технології земної цивілізації не досягнуть цього фундаментального прориву. Вони назавжди залишаться на первісній стадії розвитку, з нашого погляду. На шляху прогресу на Землі буде вибудувана така значна і непереборна перешкода, що люди ніколи не зможуть вирішити цю проблему самотужки.

— Це справді вражає! Будь ласка, прийміть мої вибачення за сарказм щодо проекту «Софон», — щиро сказав військовий радник.

— Насправді, сьогодні на Землі наявні тільки три прискорювачі з достатньою потужністю для отримання результатів, які можуть привести до можливих проривів у галузі досліджень, яка нас цікавить. Після того як «Софон І» і «Софон ІІ» прибудуть на Землю, більшу частину часу вони будуть бездіяльними. Для того щоб повністю використовувати їхні можливості, ми визначимо їм і інші завдання, крім саботажу в трьох прискорювачах. Наприклад, вони виконуватимуть ключову роль в реалізації плану «Дива».

— Софони можуть творити дива?

— З погляду людей — так. Усім присутнім тут відомо, що високоенергетичні частинки можуть стати причиною засвічування фотоплівки. Це один із перших способів фіксації результатів дослідження, який використовувався на примітивних прискорювачах на Землі для підтвердження існування окремих субатомних частинок. Коли софон із високою енергією пролетить крізь світлочутливий шар плівки, він залишить на ній крихітну пляму засвічення. Якщо ж софону буде поставлено завдання повторити цей рух багато разів, він зможе, з'єднавши між собою плями засвічення, створити низку букв або цифр, або навіть певні зображення. Процес закінчиться дуже швидко, набагато швидше, ніж людина завершить проявляти плівку після закінчення зйомки. Ще один важливий факт: будова сітківки людського ока подібна до трисоляріанської. Відповідно, софон, використовуючи той самий прийом, буде здатен викликати появу букв, цифр або зображень на сітківці людського ока... І якщо цих маленьких див має вистачити, щоб посіяти атмосферу недовіри і страху серед людей, то наступне диво воскресить із пам'яті земних учених — що не відійшли далеко від комах — первісний містичний жах перед таємницями навколишнього світу: софон зможе змусити мерехтіти в їхніх очах навіть реліктове випромінювання.

— Подібне видовище може злякати і наших учених. І як цього досягнути?

— Це досить просто. Ми вже написали програмне забезпечення, яке дасть змогу софону самостійно розгортатися у двох вимірах. Як ви пам'ятаєте, двовимірний софон являє собою гігантську площину, що легко зможе обгорнути Землю, як і «Трисолярис». Також програмне забезпечення сприяє регуляції ступеня прозорості со-фонної мембрани і, наприклад, на частотах реліктового випромінювання робить її непрозорою й демонструє на поверхні мембрани потрібне нам зображення... Звичайно, перебираючи розмірності софона, ми можемо використовувати й інші його розміри для ще грандіозніших «див». Програмне забезпечення для використання всього спектра можливостей софона ще перебуває на стадії розробки, але ці «дива» зможуть направити суспільну думку (наприклад, про згубність науково-технічного прогресу) у потрібне нам русло і створять достатній за-діл, щоб розвиток наукової думки на Землі пішов глухою гілкою розвитку. Отже, ми зможемо, використовуючи план «Диво», ефективно гальмувати наукові дослідження на Землі, не обмежуючись лише теоретичною або прикладною фізикою.

— Останнє запитання: чому б не відправити всі чотири софони на Землю?

— Квантова заплутаність зберігає свої властивості і на відстані. Навіть якщо чотири софони розмістити на протилежних кінцях Всесвіту, квантове утворення збережеться і зв'язок між ними відбуватиметься миттєво. Залишаючи «Софон ІІІ» і «Софон IV» тут, ми матимемо можливість миттєво отримувати передану «Софоном І» і «Софоном ІІ» інформацію. Завдяки цьому ми зможемо моніторити ситуацію на Землі в режимі реального часу. Крім того, таке розташування софонів дасть нам змогу спілкуватися безпосередньо з ренегатами на Землі.

Непомітно сонце, що тільки зійшло, зникло за обрієм, перетворившись на захід.

На «Трисолярисі» запанувала ще одна епоха хаосу.

* * *

Поки Є Веньцзє заглиблювалася в архів повідомлень із «Трисоляриса», у штабі оперативного командування відбувався інший важливий захід: нарада з питань подальшого аналізу захоплених даних. Перед початком зустрічі генерал Чан сказав:

— Товариші, будь ласка, пам'ятайте, що нашу зустріч, можливо, вже відстежують софони. З цього моменту режим секретності втрачає будь-який сенс.

Після цих слів генерала нічого не змінилося навколо. Тіні літніх дерев так само плавали на запнутих шторах, але, на думку всіх присутніх, світ змінився одразу. Вони відчували погляд всюдисущих очей. Це почуття переслідуватиме їх усе життя, і їхні нащадки теж не зможуть уникнути їхньої долі. Тільки через багато років людям вдасться звикнути до цієї думки і перестати щомиті думати про невсипуще око.

Через три секунди після того як генерал Чан закінчив говорити, «Трисолярис» уперше вийшов на контакт із землянами поза організацією «Земля — Трисолярис». Після цього будь-які форми спілкування були припинені, навіть із фракцією адвентистів. Протягом решти життя всіх присутніх на зборах «Трисолярис» більше не передавав жодного повідомлення.

Усі, хто перебував у штабі оперативного командування, побачили повідомлення на сітківці власних очей, як Ван Мяо свого часу зворотний відлік. Повідомлення проіснувало лише дві секунди, а потім зникло, але прочитати його встигли всі. Це були лише два слова:

«Ви — комахи!»

三十四 Комахи

— Читаючи всі ці матеріали повідомлень, ти напевне згадував події трирічної давнини через дослідження природи кульової блискавки, і твого відкриття макроатомів — рідбергової речовини, із якої вона складається. Це був твій зоряний час, — промовив Ван Мяо, входячи до просторої вітальні Дін Ї. Вони обперлися об більярдний стіл.

— А, це. Я розробив цю теорію як одне з можливих пояснень природи кульової блискавки, але зараз мені здається, що в неї вдихнули нове життя: макроатоми, ймовірно, були звичайними атомами в низькій розмірності на початку часу, і їхнє розширення здійснила якась невідома сила природи. Це могло статися незабаром після Великого вибуху у Всесвіті і триває протягом усього часу. Можливо, усі атоми Всесвіту через якийсь тривалий час стануть низькорозмірними, і остаточним підсумком нашого Всесвіту буде низькорозмірний атомний склад на макрорівні, що також можна розглядати як ентропію процесу зростання... Тоді відкриття макроатомів могло призвести до справжнього прориву у фізиці, однак тепер це вже неможливо, — сказав Дін Ї, підвівся і пішов, щоб щось принести.

— Чому? Позаяк ми можемо отримати макроатом для вивчення, то ми можемо обійтися без використання прискорювача заряджених частинок для визначення глибинної структури матерії і досліджувати її безпосередньо?

— Я думав на цим, — сказав Дін Ї, повернувшись із

1 ... 105 106 107 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проблема трьох тіл», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проблема трьох тіл"