Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

—  Не я, - відповів Терн, він, судячи з розплавів на броні скафандра, не слабо отримав, поки Фіск був у відключенні. - Це він, - кивнув собі за спину хлопець.

—  Він прийшов до тями? - запитав Фіск.

—  Так, розмазав таурскенів тонким шаром по стінах і знову знепритомнів, - сказав Терн. І дійсно, там, де раніше стояли таурскени, стіни були пофарбовані в салатову кров зіургів, а останків від їхніх тіл не було навіть видно.

—  Іти можеш? - Запитав Фіск у хлопця.

—  Можу, - відповів Терн.

Через п'ять хвилин обидва хлопці дісталися місця, де має бути прохід у сховищі, в якому мають зберігатися артефакти. На подив хлопців, вони нікого не зустріли дорогою, взагалі нікого.

Сам прохід ніс на собі сліди спроб злому, причому, тут використовували все, що тільки можна. Поруч стояли дроїди-зломники, на підлозі був розплавлений і вже затверділий метал дверей. На самих дверях були сліди спроб свердління механічним шляхом прорізання плазмою, але це так ні до чого не призвело.

— Пашу, мені це не подобається, дуже підозріло. Таке відчуття, що нас пропускають, - сказав Фіск.

—  Знаєш, мені теж це не подобається, - сказав Пашу, - Ти нікого не відчуваєш у невидимості?

— Ні, найближче джерело розуму за п'ятдесят метрів правіше і десять вище. - Відповів Фіск. - Що робитимемо?

—  Нам у будь-якому разі треба йти далі, - сказав Фіск. - Декс сказав, що прохід відкриється, якщо покласти його тіло до сенсора і подати туди псі-енергію.

— Сумніваюсь у цьому, — зі скепсисом промовив Фіск, але, махнувши рукою в кров сполота, хлопець намазав сенсор кров'ю і притулив свою руку, почавши подавати псіенергію. Наступної миті Фіску здалося, що щось влізло до нього в голову і зчитало всю його пам'ять. Судячи з того, як сіпнувся Терн, з ним сталося щось подібне.

—  Що це було? - Запитав Фіск, але Терн, звичайно, не відповів, а ось двері перед ними просто розчинилися. - Вперед, - сказав він і побіг усередину. Тут майже нічого не було. Просто куб із якогось сріблястого невідомого металу. У центрі на підставці такого металу лежав малий контейнер.

—  Треба розбудити Декса, - сказав Терн, відстебнувши сполота зі своєї спини.

—  Контейнер закритий, - сказав Фіск, підійшовши до нього. - Замків немає, панелі введення теж.

—  Не виходить, - сказав Пашу, запанікувавши, - Пашу, заспокойся, все добре, - спробував заспокоїти себе хлопець. - Декс казав, що в тебе в голові якийсь ключ, спробуй відкрити.

— До нас наближаються. Сотні джерел розуму, - запанікував Фіск.

—  Давай швидше, тепер зрозуміло, чому нас пропустили, щоб ми відкрили, - похмуро мовив Терн і, сховавшись за стійку, на якій стоїть контейнер, приготувався до бою.

—  Зараз.- насилу промовив Фіск, бо відчув, як до них наближається розум, який за відчуттями був навіть сильнішим за Декса. І просто його наближення мало не паралізувало Фіска.

Потягнувши вгору контейнер, Фіск не здивувався, що він піддався його діям. Усередині контейнера лежало вісім циліндрів. П'ять із них були однаковими і лежали в одному відсіку. Три інших артефакту були разів у десять більше розміром і відрізнялися написами невідомою Фіску мовою. Спочатку Фіск спробував доторкнутися до них рукою у скафандрі, але нічого не сталося.

—  Швидше, - закричав Терн, відкривши вогонь по перших ворогів. Це були звичайні архі-солдати, які ламанули у прохід сховища.

—  Не працює, - крикнув у паніці Фіск. Він розумів, що коли щось не зробить, то здохне. У цей момент йому прийшла аналогія із браслетами, які йому дав Декс. Ті треба було одягати на голу руку, то може й ці треба брати голою рукою?

—  Роби, що ... - Договорити Терн вже не зміг, тому що в нього потрапили і вибухом хлопця відкинуло на стіну сховища. Фіску нічого не залишалося, крім спробувати.

Варто було хлопцю торкнутися рукою одного артефакту, і в нього перед очима промайнула картина, як планета розколюється на частини. Це точно було щось не те. Другий артефакт після дотику викликав враження, ніби він у лабораторії і може створювати тварин та рослини. Знову не те, а ось третій артефакт у свідомості Фіска постав саме тим, чим треба. У нього перед очима ніби з'явився тривимірний редактор цілої планети. Фіск відчув, як щось намагається увірватись у його свідомість, він розумів, що в нього дуже мало часу і вирішив ризикнути. Хлопець просто представив архів, зіургів і те, що вони помирають на планеті, просто так і побажав цього всім своїм єством. А далі був біль, причому біль не фізичний, боліла сама свідомість. Довго це не тривало. На черговому витку болю Фіск просто знепритомнів, він уже не сподівався, що колись зможе знову прокинутися, але він ні про що і не шкодував, він упорався із завданням, тепер тварюки заберуться з планети.

***

Приходив до себе Фіск довго. Свідомість пробивалося маленькими шматочками, а потім знову зникало в небуття. Але щоразу назовні вдавалося пробитися більшому шматочку свідомості, в черговий раз Фіск просто прокинувся. Незважаючи на те, що хлопець почувався відносно нормально, щось було не так. Йому знадобилося кілька хвилин, щоб зрозуміти, що в його голові з'явилися спогади, багато спогадів, яких він раніше не  мав. І ім'я в нього насправді було не Ебенезер Фіск, а Олексій, щоправда, його друзі називали Ле Ха. У цей момент у нього перед очима промайнула знайома по снах жінка, синьошкіра інопланетянка, два невідомі мужики, а слідом на нього навалився головний біль, довго це не продовжилося, незабаром хлопець знепритомнів.

Знову прийшов хлопець, або, точніше, правитель Шаррна, в медичній капсулі. Підключившись до неї, Ле Ха захотів побитися головою об стіну. З моменту його героїчної самопожертви минуло шістнадцять років. І що зараз відбувається на Шаррні, було невідомо, навіть більше, Фіск, його друга особистість, яка жила до пробудження, навіть не чула про таку державу. Включивши відкриття капсули, Ле Ха, або все ж таки Фіск, став чекати.