Читати книгу - "Місце під зорями, Анні Кос"

20
0
В повній версії книги "Місце під зорями" від автора Анні Кос, яка відноситься до жанру "Бойова фантастика 🚀🔫👽", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Місце під зорями, Анні Кос» від автора - Анні Кос, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Бойова фантастика 🚀🔫👽" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Місце під зорями, Анні Кос" з друзями в соціальних мережах: 

Йорунн прагне додому після довгих років вигнання, втім далеко не всі в степу радіють поверненню законної спадкоємиці трону. Аби звільнити рідний дім від загарбників, дівчина мусить дізнатися, кому з колишніх друзів дійсно можна довіряти, і зробити неможливе: повернути брата з небуття. Та як зробити все це й встигнути віднайти своє справжнє кохання? Часу на вагання більше нема: вогонь війни вже охопив імперію, демони готові увірватися у світ людей, а у Великому степу починається битва, результат якої визначить нове обличчя світу. Завершення трилогії.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 245
Перейти на сторінку:
Глава 1. Вітер змін

Що може бути прекрасніше за вільний вітер, що прийшов на заході з неосяжних просторів Великого степу? Сповнений трав’яних ароматів, висушений сонцем, зшитий у нескінченні полотна тонкими стібками пилинок, він гірчить терпкими нотками самотності та п'янить солодкістю свободи. Цей вітер висікає на гранях душі відчутний слід. Не змити його ні рокам, ні відстаням. Як вогонь, схований від негоди за тонким склом ліхтаря, житиме цей слід у серці, вказуватиме шлях, лікуватиме та надихатиме.

Або ранить. 

Боляче, до крові, сліз і стогону. Застрягне в пам'яті, позбавляючи спокою, з'являючись у снах. Звабливий, прекрасний у своїй жорстокій чесності, невловний і бажаний. Горе тому, хто один раз відчувши степовий вітер, втрачає його. Але ще більше горе, якщо зберігши той вітер для себе, втрачаєш близьких, з якими хотів ним поділитися.

Старий Лонхат із рогу Сагар підвівся у стременах й махнув рукою. Його невеличкий загін рушив з місця, набираючи швидкість з кожним кроком. За плечима людей залишалися простори степу й темна стіна лісів, попереду лежав довгий порослий кущами й бурʼянами шлях.

— То десь там і є Золота імперія? — світловолосий підліток, трохи схожий рисами обличчя на самого Лонхата, вказав на ланцюг гірських вершин, що синім маревом висів над обрієм.

— Так. 

— Не так вже й далеко, ми швидко повернемося. А це правда, що вежі міста в горах сягають неба, замки древніші за самого Хольда, а палаци оздоблюють коштовним камінням та криють золотом? 

— Де ти цього наслухався? — Лонхат кинув на юнака підозрілий погляд.

— Перекинувся парою слів із торговцем, ну, тим, що приїхав з обозом минулої осені.

— Здається, я забороняв тобі точити ляси із тим, хто за зайву монету готовий вигадувати хоч замки, хоч чудовиськ, хоч казочки для дітей. 

— Це не казочки, і я не дитина!

— Угу, ти — воїн. Тільки чомусь вештався без діла по ринку.

— Тобі ж можна розпитувати ледь не кожного подорожнього, — зухвало озвався юнак. — То чим я гірший за тебе?

Лонхат презирливо пирхнув:

— Тим, що не відрізняєш правду від брехні й готовий повірити у будь-яку нісенітницю, аби звучала красиво.

— Те, що це красиво, не означає, що це брехня, — юнак вперто задер підборіддя. — Нащо комусь вигадувати таке? Просто в нас у степу все інакше. А той чоловік клявся, що в імперії магію дістають з під землі. Невже справді не віриш? Кажуть, ти на власні очі бачив мага у Вітахольмі.

— Я бачив щось, — заперечив старий неочікувано жорстко. — Але я був виснажений, поранений, ледь тримався на ногах, та й відбувалося все в темряві. Я не певен, що то не була гра тіней та світла або морок втомленої свідомості. Ти й уявити собі не можеш, у що готова повірити людина на грані відчаю, аби просто вижити.

Хлопець понизив голос до шепоту:

— Але ж ти бачив.  

— Можливо, Лікіте, — задумливо озвався старий. — А можливо й ні. І я не знаю, що чекає на нас за горами, але нагадую: там ми лише гості. Посланці, які мають спостерігати, думати, робити висновки. Та, якщо все йтиме добре, шукати союзників. Ми не втручатимемося в чужі справи, не пхатимемо ніс в чужі традиції й тим більше не робитимемо нічого без дозволу господарів. Зрозуміло? А тепер повернися в стрій. В цій подорожі ти не мій небіж, а лише помічник конюха, тобі не місце на чолі загону.

— Але я…

— Жодних але.

Додавати, що попереду на них можуть чекати не лише свята й привітання, а стріли, Лонхат не став.

 

~~~~~~~~~~~~~

Любі читачі! 

Рада вітати вас у продовженні історії про пригоди Йорунн. Якщо хтось пропустив першу й другу частини — вони є на сайті безкоштовно та мають назви "Темний шлях" і "Чужий вибір".

Буду вдячна за підтримку зірочками та коментарями, це дуже важливо на старті, аби нові читачі могли долучитися до читання.

Ваша Анні

~~~~~~~~~~~~~

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 245
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місце під зорями, Анні Кос», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місце під зорями, Анні Кос"