Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ п’ятдесят третій  

 

Розділ п’ятдесят третій  

 

Він бачив на ній великий шрам, 

Що знову нагадав про себе. 

То була марна справа, 

Поговорити з нею про це. 

Вона його міцно обійняла, 

Притулившись щокою до обличчя. 

Любов для них велика сила 

Що стала масштабнішою за владарювання. 

                       Поет Орхам.  “Марсільєнда” 

 

Амазонські ліси не рятували пару від пекучого сонця. Тропічна погода вабила їх, попри змореність від довгого шляху. Вже четвертий день вони йдуть у глиб Амазонських лісів, щоб дослідити рідкісні рослини, що знаходяться тільки тут.  

Попри всю амуніцію та «твариноніт» (прилад, що видає специфічні звуки, запахи, хвилі різної частоти, щоб відлякувати від людини різних тварин у радіусі 1 кілометра) парі було страшно проходити такими місцями. Особливо вночі, коли ставали табором, і навкруги здалеку чулися різні звуки.  

Контейнер дівчини вже наповнений декількома зразками амазонської флори. Під час перепочинку, вона діставала кишенькову лабораторію й починала досліджувати: 

-Ти на них ніяк не надивишся. 

-Так! Я обожнюю це. Можливо, у мене вийде зробити якийсь новий вид рослини, який людина зможе посадити, наприклад на твоєму Титані. 

-Титані? Ха, як неочікувано. Аж не віриться, що принцеса може ось так бути в лісі сама, ще й вивчати рослини на генетичному рівні. 

-Мій брат за мною дивиться, так само  і за тобою. А щодо мого заняття, то в моєму роді я була не єдиним науковцем.  

-А що, якщо тобі прийдеться покинути науку?  

-Навряд. Я в ній з малечку. 

-Але якщо щось станеться з твоїм братом, і тобі прийдеться взяти престол. Ким тоді ти себе вважатимеш: науковцем, володарем чи те й інше? 

-Не знаю, що там нас чекає в майбутньому, але мій брат просто так не піде зі свого престолу. Головне, Даниле, аби ти  залишався повічним інженером.  

-А що, боїшся, що якщо ти отримаєш корону, то я стану не звичайним членом імператорської родини, але й впливовим політиком? 

-Аби тільки не Прем’єром. Тоді ми з’їмо одне одного. 

Починав накрапати дощ. Марія заховала свої зразки й кишенькову лабораторію собі в сумку. Данило надягав на себе дощовик. Дощ ставав з кожної миті все сильнішим і сильнішим. Марія дивилася на Данила й помічала, що  хвилина за хвилиною все гірше й гірше бачить хлопця через зливу. Щільність дощу стала настільки сильною, що принцеса не бачила напарника.  

-Даниле, ти мене бачиш? Даниле?  

-Маріє! Маріє… Маріє! – будив дівчину Данило, яка заснула на робочому столі. 

-А... то-о був сон, так?  

-Не знаю, що тобі снилося, але так. Ти прокинулась, - обійнявши дівчину промовив хлопець.  

-Я згадувала, як ми були в Амазонці. Ми йшли декілька днів, потім сіли відпочити, розговорилися, і різко почався сильний дощ, ііі, іі я тебе перестала бачити… 

-Сильна злива вказує на зміни. 

-Надіюся в хорошу сторону. Ти тепер залишися тут. Тобі не можна буде нікуди виходити. Ти тепер в’язень, як і я. Поки все це не закінчиться, цей кабінет наша з тобою фортеця.  

-Мені все вже розповіли. Я тут заради тебе, заради підтримки. 

-Ну що ж, тепер ти хлопець Імператриці. Не принц, але член монаршої родини.  

-До члена ще рано.  

-Станеш ним, коли все закінчиться. Обіцяєш? 

-Як моїй володарці не пообіцяти?  

-Все може бути... 

-Дідько! Ти зробила мені пропозицію. 

-І що тут такого? Ми вже скільки зустрічаємося? Три роки, так? Наче й мало, але через, що пройшли... 

Данило поглянув на неї. Вона втонула у кріслі. Така слабка, зморена. Він відчував як їй погано.  

-Домовимось з тобою, що ти в мене не будеш розпитувати деталі секретних подій. Я розповідатиму тільки те, що можна розповідати. Твою думку питатиму інколи. Гаразд? - Марія ледь чутним голосом промовила ці слова. 

-Я ж не радник, а тільки твій хлопець.  

-Тримай зв’язок з Титаном. Якщо є знайомі з інших колоній, то з ними також.  

-У мене є знайомі по всій Системі. Всі вони підтримують тебе… 

-Будь ласка, припини говорити. Мені вже нудить від тієї політики. Хочу тиші разом з тобою. 

Імператриця встала й підійшла до хлопця, який сидів на куті столу. Дівчина поклала голову на його плече. ЇЇ тіло готове було знову поринути у сон. Хлопець злегка обійняв за талію. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍