Читати книгу - "Коли курява спаде"

Г'ялцену в руки. Коли я відвернувся від нього, то почув за спиною, як він забурмотів, що, зрештою, і я, як мій розумний старший брат, перед жінкою загубив правильний напрямок. Однак управитель був гарним стариганом, тож дивлячись, як Соднам Г'ялцен спустився вниз, відкрив комору й почав складати лантух за лантухом ячмінь на спини худоби родини Ронггонг, він сказав до мене:

— Бідний паничу, ти сам не знаєш, що ти вдіяв, чи не так?

— Я знайшов найгарнішу жінку в світі.

— Вони й гадки не мали, що зможуть отримати зерно цього разу, тому не брали з собою багато худоби.

Вони навіть верхових коней виділили для того, щоб перевозити зерно. Але навіть і в цьому випадку худоби в них було не більше тридцяти голів, тож вони не могли вивезти й чверті зерна з однієї комори. А таких комор у нас було аж двадцять п’ять, і кожна — повна зерна. Тусиня під'їхала до мене, відділившись від групи з навантаженою зерном худобою, і сказала, що її донька повертається й чекатиме на сватів від туси Мерці. Вона також додала:

— І буде добре, якщо свати поквапляться.

Тобто буде добре, якщо це відбудеться ще до того, як вони приженуть більше худоби за зерном.

Навантажені коні поїхали удалечінь, і моя Тхарна також вирушила з ними під небесними хмарками.

Управитель запитав мене:

— Чому ж та гарна жінка поїхала?

Він надав своєму обличчю дивного виразу, щоб я зрозумів його думку. Він вважав, що тусиня обкрутила мене навколо пальця. Я також пошкодував, що відпустив Тхарну. Чого буде варте все це зерно, хай йому грець, якщо вона не повернеться? Нічого не буде варте. Справді нічого. У мене на серці зробилося порожньо. Увечері, слухаючи шум вітру, що долинав із небесної височини, моя душа все ще лишалася порожньою. Я не зміг заснути через жінку.

Серце моє, тепер я відчув тебе. Наполовину ти заповнене болем, наполовину — думками.

28. Заручини

Туси Мерці прибув на кордон з інспекцією.

На південних кордонах він уже побував.

Там, на півдні, старшому брату вдалося розправитись із нашим старим противником туси Вангбо. Цей туси знову вдався до свого улюбленого заходу — вирішив потайки напасти й таким чином отримати ячмінь і кукурудзу. Однак цього разу він потрапив у влаштовану старшим братом засідку. Коли тільки йдеться про війну, мій старший брат завжди досягне успіху. Один із синів туси Вангбо загинув, а сам туси перечепився через кінські пута, упав і зламав собі руку.

— У твого старшого брата там усе гаразд, — сказав батько, — а як у тебе справи?

Щойно туси це сказав, як управитель упав перед ним на коліна.

— Мабуть, мені слід чекати поганих новин, — зауважив тоді туси.

Управитель розказав йому про те, як ми випровадили туси Лха Шопу і як, зрештою, легко дозволили жінці-туси отримати зерно. Обличчя батька спохмурніло, він кинув на мене гострий погляд і сказав управителю:

— Ти робив усе правильно, підводься.

Управитель встав із колін.

Батько знову кинув погляд на мене. З тих пір, як у нашій родині з'явився без'язикий літописець, усі почали вчитися розмовляти очима. Туси Мерці зітхнув і разом з повітрям видихнув щось, що тиснуло йому на серці. Ну що ж, поведінка другого панича цілком підтвердила те, що він хворий на голову, тож у питанні про майбутнього туси він більше не повинен ламати голову над тим, кого з двох братів обрати спадкоємцем. Управитель вийшов, а я сказав до батька:

— Цього разу матері важко буде щось сказати.

Мої слова налякали батька. Він довго мовчав, потім сказав:

— Я не знаю, як слід розуміти те, що відбувається з тобою.

— Я знаю, що не стану туси.

Батько зовсім не збирався докоряти мені через те, що я даром віддав комусь ячмінь. Він спитав:

— І що ти думаєш про доньку родини Ронггонг?

— Я кохаю її і прошу тебе якнайшвидше заручити мене з нею.

— Синку, тобі справді щастить — хоча ти не можеш стати туси Мерці, але зможеш стати туси Ронггонг. У них немає синів, тож чоловік їхньої доньки буде туси, — і, сміючись, він додав: — Звичайно, якщо ти зможеш розумно скористатись із ситуації.

Я насправді не знав, чи маю достатньо розуму для