Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Глава 107

Якимись дивними тропами ми вибралися з міста і виїхали на відкриту місцевість.

«Моя кара, очікується з розмахом» - подумала я, побачивши перед собою величезне військо.

Візок зі мною викотили на пагорб, де вже зібралися старші представники королівської родини і купа ще якихось вельмож, на чолі з Видячими. Дідки вирішили вшанувати своєю присутністю таку видатну подію.

Знайшла поглядом Мудрого лева. Він був похмурий, і стояв осторонь інших. На мене навіть не глянув. За його поведінкою, зрозуміла, що від нього порятунку чекати нічого.

Де ж мій Дракон? Навколо були лише воїни імператора, судячи з одягу.

Побачивши мене, всі разом пожвавішали. Один дідок, особливо облізлий, відокремився від купки таких же страшненьких, і наблизився до клітки.

- Ти скоро помреш, - прошипів він. - Чи не хочеш зізнатися у своїх злочинах, щоб полегшити собі шлях у світ мороку?

- У ваших злочинах? - перепитала я зухвало. - Не збираюся каятися. Ви, дідусю, краще за мене знаєте, хто винуватець всього.

Його, і так маленькі очі, сердито звузилися, перетворившись на дві складочки на обличчі. Щось пирхнувши собі під ніс, дід повернувся до своїх друганів.

Два здорові воїни витягли мене з клітки і підвели до імператора. Той зневажливо окинув мене пихатим поглядом, і зібрався було вже відвернутися, але я не дала.

- Ви робите помилку! – крикнула щосили.

Усі зацікавлено обернулися у мій бік.

- Ось ті дідусі, - я вказала пальцем на тих, що збилися в купу Бачачих. – Чудово знають хто злочинець. А вас змушують мене страчувати, щоб викликати гнів Дракона.Як вважаєте, що зробить принц Асагард, коли дізнається, що його кохану дівчину вбили?

Імператор мовчав. Чи то обмірковував мої слова, чи не знав, що відповісти. За його холодним виразом обличчя нічого неможливо було розібрати.

- Він знищить вас усіх! - видала я очевидне. - А «милим» дідкам тільки це і потрібно!

- Замовкни! – несподівано гаркнув дідок, що підходив до мене. - Як ти смієш так неповажно відгукуватися про тих, хто бачить?

- Це я ще лагідно! - сміливо відповіла на його випад. - Вас самих стратити треба за все, що наробили!

- Та, ти! - злісно замахнувся на мене своєю палицею дідуся, але в цей момент почувся галас, наче море несподівано захвилювалося.

З усіх боків долинуло: «Дракон!»

Я обернулася і полегшено видихнула, побачивши загін, що наближався, на чолі з моїм принцом. Вони були ще далеко, трохи більше крихітних точок на горизонті, але не впізнати мого прекрасного воїна було неможливо. Він мчав попереду, чорним вихором, і моє серце забилося швидше, як того разу, коли вперше його побачила.

Моя душа рвонула йому назустріч. Мій прекрасний принц летів до мене, наче на крилах. Цю мить я не забуду до кінця свого життя. Загін Дракона наближався, невдовзі я змогла розглянути Ваньку поруч із ним. Значить він, не гаючи часу, вирушив по допомогу. Брательник не залишив мене у біді і це ще більше додало мені впевненості.

Видячі загомоніли, злякалися. По їхніх блідих обличчях було видно, що такого вони не чекали. Поява Дракона до їхніх планів явно не входила. Усміхнулася тріумфально цим мордам. Настав кінець вашим підступам.

Тільки рано я розслабилася, все тільки починалося.Раптом до мене підбіг один із воїнів і приставив меч до горла.

Відразу почулося дике іржання коня. Це принц осадив свого коня, побачивши те, що відбувається. Усі завмерли, як перед кінцем світу.

Поведінка воїна була настільки дивною, що навіть багато дідусів на той момент охнули. Але не всі. Краєм ока помітила одного, що стояв трохи віддалік. Весь час він щось шепотів собі під ніс, скрючившись, наче від болю.

Несподівано навіть для себе, здогадалася, що все це недарма, чаклує цей хрич старий. Схоже, якось впливає на стражника. Навіювання це чи ще якась магія, але це треба припиняти.

«Зупиніть його!» - хотіла крикнути, але меч запобігливо вп'явся в моє горло сильніше, відчула печіння від порізу.

Завмерла, намагаючись відхилитися від гострої зброї. Обличчя воїна я не могла бачити, він став ззаду, прикрившись моїм тілом. Мабуть, залишки його розуму підказували, що він уже не жилець. Дракон спопелить на місці.

У повітрі повисла напруга. Один невірний крок і станеться щось страшне.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍